ШАШКИ
Батьӧй менӧ велӧдіс шашкиӧн ворсны. Рытъяснас ми частӧ ворслім сыкӧд. Но мыйлакӧ сійӧ век менӧ вермыліс. Гожӧмнас миян сиктӧ бабыс дорӧ локтіс гӧститны суседкалӧн внукыс. Ми сыкӧд тӧдмасим. Шуӧны сійӧс вӧлі Тимаӧн. Ӧтчыд сійӧ локтіс ми ордӧ да менам пызан вылысь аддзис шашки.
— Тэ шашкиӧн ворсан, Миша? — юаліс сійӧ.
— Ми батькӧд ворсам да век вермыла сійӧс, — ошйысьышті ме.
— Ме ворса жӧ, но менам шашкитӧ вунӧма босьтны... — жугыля шуис сійӧ, — вай ворсны партия-мӧд...
Ми пуксим ворсны. Ворсім ӧти партия, — ме ворсси, мӧдӧс — ворсси. Тадзи ӧтпырйӧ витысь ворсси.
— Тырмас! — шуи ме, весиг юрӧй висьмис. Ме петі ывлаӧ, Тима ме бӧрся.
— Тӧдан мый, Мишка?! — друг шуис сійӧ. — Вай вежсям-а?..
Ме эг гӧгӧрво, — шензяна видзӧдлі сы вылӧ. — Мыйӧн вежсям? — юалі сылысь.
— Шашкинад... Менам гортын эм да ёна нин важ... Со ме тэныд кутшӧм перочиннӧй пурт сета... Аддзан? Кык пурта, шылаа, отверткаа, весиг вилка эм... А тэ меным шашкитӧ...
Меным шашкиыс жаль, выль на сійӧ, — неважӧн на бать ньӧбис. Ме эг сӧгласитчы. Меным окота лои ещӧ ворсны сыкӧд да быть вермыны сійӧс. Ме шуи сылы:
— Вай ещӧ ворсам, а?..
Миян кильчӧ дорӧ чукӧртчӧмаӧсь нин челядь, быттьӧ найӧс кодкӧ нарошнӧ корӧма татчӧ...
Ми заводитім ворсны. Ворсім вит партия. Нинӧм он шу: ме кӧсйи вермыны, а витнан партиясӧ бара ворсси... И ворсси челядь дырйи! Чайтанныд, кутшӧм меным?!
Ме чукӧрті шашкиӧс да пыри керкаӧ. Тима муніс гортас. Ме сэтшӧма скӧрми и шуи сэсся некор не ворсны шашкиӧн.
Но рытнас век жӧ менам мунсис Тима дорӧ да шуа сылы:
— Чӧрту, шашкинад и ставнас. Вай вежсям...
Тималы нимкодь, нюмъялӧ, вӧзйӧ меным перочиннӧй пурт, ичӧтик лупа стеклӧ, часі чеп... Перочиннӧй пуртыс менам эм, правда, абу сы кодь, но эм. А лупанас мый вӧчны?
Тима гӧгӧрвоис, мый меным оз кажитчыны вӧзйӧмторъясыс да шуис:
— Тӧдан, Миша, тэ кӧсъян, мед ме челядь дырйи ворсси тэныд? Ме нарошнӧ кута сетчыны, а?
— Давай, — нимкодь лои меным. — Ворсам дас партия!
— Дас кӧ и дас! — шуис Тима.
И ми вежсим: ме сылы сеті шашки, а сійӧ меным перочиннӧй пурт...
Аскинас ме дорӧ локтісны челядь, нуӧдӧны купайтчыны.
— Энлы, ребята, эн тэрмасьӧй. Ме пырала Тима дорӧ.
Ме пыри Тима ордӧ.
— Петам, Тима, — шуа сылы, — ворсыштам шашкинад... сӧмын тэ сетчы меным, отсав вермыны...
Тима довкнитіс юрнас, босьтіс менсьым шашкиӧс, и петім челядь дорӧ, ывлаӧ. Ми заводитім ворсны, миянӧс кытшалісны челядь. Меным челядь отсалӧны, — то ӧти ход висьталӧны, то мӧдӧс. И друг ӧти ходӧн ме сёйи Тималысь сразу нёль шашки. Со кыдз! Сэки Тима шуис, мый ворссис. Мӧд партияын Тима вӧчис сӧмын на сизим ход, а менам вӧлі нин дамка. Тадзи ме выиграйті вит партия да видзӧдлі челядь вылӧ. Челядь вомнысӧ паськӧдӧмӧн видзӧдісны ме вылӧ.
Ми заводитім ворсны квайтӧд партия. Ӧні меным некод нин эз висьтавлы, кутшӧм ход колӧ вӧчны. Ӧні найӧ отсасисны Тималы. А сійӧ зумыша чӧв оліс. Ме верми ещӧ кык партия!
— Коді ещӧ кӧсйӧ мекӧд ворсны?! — шуи челядьлы да чеччи.
Шуны кӧ нин веськыда, челядь ме моз жӧ ворсісны омӧля, и ӧні некод на пиысь эз смелмӧдчы ворсны мекӧд.
Ми Тимакӧд заводитім ворсны ӧкмысӧд партия, и сэки ме куті думайтны, мый ме збыльысь куті ворсны бура. Ме перйи зептысь Тималысь перочиннӧй пуртсӧ да шуи сылы:
— На, Тимофей, бӧр босьт ассьыд пурттӧ... Ме ог нин кӧсйы вежсьыны... Ме сідз ӧні тэысь бурджыка ворса...
— Тэ мый, Мишка? Йӧймин? — шӧпнитіс Тима. — Ми жӧ тэкӧд сёрнитчим...
— Ог вежсьы и ставыс. Ме жӧ тэысь ӧні бурджыка ворса!.. Тэч шашкисӧ, ворсам медбӧръяысь...
Тима нинӧм эз шу, тэчис шашкисӧ да кутім ворсны... И дас ходӧн сёйис менсьым став шашкияссӧ.