ДЕДЛӦН ЗАРНИ


I


Митрей дядь воис... Медводз, дерт, казялісны сійӧс челядь, кодъяс вӧлі ывлаын шегйӧн ворсӧны. Видзӧдӧны да аддзӧны, мый Ручьевӧй гӧрасянь кодкӧ лэччӧ туй кузяыс верзьӧмӧн, а сы бӧрын кодкӧ ещӧ локтӧ подӧн. Тӧдӧмысь, челядьыд ставсӧ аддзасны, а сэсся ещӧ и кадыс вӧлі сэтшӧм, Петырвидз, кор дзик нин некодлы вӧлі Растёсӧ локны.

— Кодкӧ локтӧ!.. — юрӧбтісны сиктса веж улича кузя гӧлӧсъяс, — локтӧ, локтӧ, локтӧ...

Вӧлі ӧбедбӧрса кад, и быдӧн вӧлі шойччӧны кӧнкӧ ыркыдінын — сарайясын, кӧбрегъясын, посводзьясын. Сӧмын ӧтнасӧн сё арӧса Андриан дед эз чувствуйт жарсӧ да вӧлі лӧсьӧдалӧ куран да вила аслас керка мудӧд вылын.

— Код нӧ локтас, вильышпозъяс? — броткис сійӧ. — Часлы, ме тіянӧс...

— Дедушка, сё ей-бог, кодкӧ локтӧ! Видзӧдлы ачыд...

Сы кындзи, эз узь ещӧ йӧй нисьӧ прӧсуж Анна. Сійӧ видзӧдіс, видзӧдіс Ручьевӧй гӧра вылас да дзик веськодя шуис:

— Код тон локтас? Дерт нин, Митрей дядь локтӧ...

— Да ӧд сійӧ нажӧтка вылын, йӧюк! — висьтавліс сылы дед. — Но, мыйла сійӧ татшӧм пӧраӧ локтас?.. Ӧні сэтӧні уджыс пуӧ. Сэсся и локнысӧ Митрейлы Растёс сиктас дзик нинӧмла...

Челядь, быттьӧкӧ повзьӧм воробей стая, котӧрталісны быд керкаӧ да сувтӧдісны кок йылӧ став йӧзсӧ. Регыд ывлаӧ уськӧдчисны и бабаяс, и мужикъяс, старикъяс, и старукаяс. Ставныс видзӧдӧны да шензьӧны, коді нӧ тайӧ вермас локны Растёсӧ? А челядь вевъялісны нин котӧртлыны паныд да мыйвынсьыныс локтісны бӧр.

— Митрей дядь локтӧ... верзьӧмӧн... пася... сы бӧрвылын гӧтырыс локтӧ...

Быдӧнлы лои гӧгӧрвоана, мый вӧсна Митрей дядь локтӧ ньӧжйӧ, — оз кӧсйы гӧтырсӧ кольны. Йӧз пӧвстын кыліс полігтыр шӧпкӧдчӧм, и быдӧн юасян синъясӧн видзӧдісны Митрей дядь вок вылӧ, Спиридон вылӧ. Сы ордӧ ӧд локтас гӧстьыс. Спиридон, зумыш да абу варов мужик, сӧмын гыжйыштіс балябӧжсӧ да пырис керкаас. Митрей вокыс сылы вӧлі ен ёрӧмторйӧн быд тӧлын, кор волывліс нажӧвитчанінысь Растёсӧ да оліс сы ордын; а таво и гожӧмын кыссьӧ.

— Спиридон ордӧ уджалысь локтӧ... — ызгисны мужикъяс: — страдуйтны отсалас.

Спиридон игналіс весиг воротасӧ да муніс град йӧрӧ, медым не аддзыны некытчӧ туйтӧм воксӧ. Вокъяс важӧн нин вӧлі зычитӧны-пинясьӧны и некыдзи оз вермыны миритчыны.

Митрей дядь локтіс тэрмасьтӧг и, дзик нин сикт дорас воигӧн, горӧдіс кутшӧмкӧ сьыланкыв. Сы вӧв бӧрся котӧртісны челядь да горзісны быдсяма гӧлӧсӧн:

— Митрей дядь, тэ нӧ мый гожӧмнас пасясьӧмыд?

— Йӧйяс ті... — пась пӧлаяссӧ павтыртліг тшапа вочавидзис Митрей дядь. — Видзӧдлӧй, кутшӧм пасьыс! Енотӧвӧй... ті ӧні гӧгӧрвоинныд?

— Пон ку пась... А вӧвсӧ кытысь гусялін?

— Ак, ті... Часлы, ме тіянӧс!

Кор воис Андриан дед дінӧ, Митрей дядь тэрмасьтӧг лэччис вӧв вывсьыс да шуис:

— Андриан дедлы почтение...

— Мый нӧ тэ йӧз серамтуйӧ ветлӧдлан, Митрей? — ропкис старик. — Гожӧмсӧ повзьӧдлыны локтін?

Локталісны мукӧд мужикъяс да сідзжӧ заводитісны серавны Митрейӧс.

— Митрей дядь, гӧтырыд тэнад пон пыдди тэ бӧрся ветлӧдлӧ? Мукӧд мужик эськӧ гӧтырсӧ пуксьӧдіс вӧв вылӧ, а ачыс эськӧ подӧн муніс...

— Кысь нӧ ме пасьнас, вокъясӧй, муна подӧнсӧ. Сэсся ещӧ ме кокын и резинӧвӧй калоши, — правдайтчис Митрей, дядь ассьыс енотӧвӧй пась пӧлаяссӧ павтыртіг. — Со ӧд кутшӧм пасьыс... Ветымын чӧлкӧвӧй мынтӧма, да калоши — куим чӧлкӧвӧй да джын.

Растёсса мужикъяс эз аддзывлыны ни енотӧвӧй пасьяссӧ, ни резинӧвӧй калошияссӧ да сӧмын довкйӧдлісны юръяснас. Митрей нэмыс тешитчыліс, но ӧні и медбӧръя умсӧ воштӧма. Найӧс медся ёна интересуйтіс вӧлыс. Сійӧс гӧгӧр видзӧдісны-видлалісны, тувкйӧдлісны бокъясас кулакнаныс, пӧлялісны ныр розяс, пинь сертиыс арталісны арлыдсӧ; вӧлыс вӧлі быд боксянь бур.

Митрей дядь гӧтыр дорӧ чукӧртчисны бабаяс да видзӧдісны сійӧс гӧгӧрбок, — сідз жӧ, кыдзи мужикъяс вӧвсӧ, — и выль кумач чышъянсӧ, и выль ситеч ковтасӧ, и выль башмакъяссӧ. Дарья туй чӧжыс локтӧма кӧмтӧг, а башмаксӧ вайӧма бедь вылын.

— Кӧн нӧ ті озырминныд Митрейыдкӧд? — юасисны бабаяс; найӧ мӧдісны нин вежавны Дарьялы. — И вӧв, и пась, и башмак — быдтор. Уна зарни сюрис?

— Быдторйыс вӧлі... — сідз-тадз вочавидзис Дарья. — И зарни дінын эськӧ, да тшыгйӧн овлывлім. Юасьӧй Митрейлысь... Сійӧ ме дорысь ёнджыка тӧдӧ, а менам делӧ бабскӧй.

Гӧлӧс шыяс кылӧм бӧрын ӧшиньӧдыс видзӧдліс Спиридонлӧн гӧтырыс да сӧмын юрнас довкйӧдлыштіс.

— Примитӧй гӧстьясӧс... — ылысянь на горӧдіс Митрей дядь. — Кӧні нӧ Спиридон вокӧй? Мый ті дзебсялінныд? Но и йӧз жӧ олӧны!..

— Вокыд тэысь град бӧрӧздаӧ дзебсьӧма, — шмонитіс кодкӧ йӧз пӧвстын. — Пасьнад тэ сійӧс повзьӧдӧмыд... Думыштас жӧ бара мыйкӧ Митрей дядь!

Петіс воротаӧд и Спиридон. Сійӧ зумыша видзӧдліс дона гӧстьяс вылӧ да ещӧ на зумышджыка шуис:

— Мый нӧ ывлаас весь сулаланныд? Пырӧй керкаас...

Энлы на, нӧрӧвитышт неуна... — кутшӧмкӧ дикӧвинка кодь штука седлӧсьыс разигмоз вочавидзис Митрей дядь.

— Тайӧ нӧ мый тэнад, Митрей дядь? — юасисны тӧдны окотитысьяс.

— А юасьӧм?.. А коді юалас — сылы нырас... — шмонитіс Митрей дядь. — Дарья, кут вӧвсӧ. Нуӧд сійӧс ыркыдінӧ да домав сюръя бердӧ... Мед шойччас.

Спиридон вокыс видзӧдіс Митрей вӧв вылӧ, сы пась вылӧ, калошиыс вылӧ да Митрей вылас сэтшӧм синъясӧн, быттьӧкӧ ставыс тайӧ вӧлі эз настоящӧй, а фальшивӧй. И Дарьяыс, Митрейлӧн гӧтырыс, кажитчис фальшивӧйӧн... Сійӧ скӧрысь пӧдлаліс найӧ пырӧм бӧрын воротасӧ да горӧдіс челядьлы, кодъяс вӧлі видзӧдӧны костъясӧдыс:

— Ті нӧ нин мыйысь радланныд? Энӧ аддзылӧй, кыдзи морт воштылӧ вежӧрсӧ?..

Митрей дядь виччысьыштіс гӧтырыслысь вӧв домалӧмсӧ, а мыйӧн гӧтырыс локтіс, сетіс сылы пасьсӧ да калошисӧ.

— Пукты, Дарья, посводзӧ, кӧні ыркыдджык.

Сэсся Митрей дядь пырис керкаӧ, мыськис кисӧ пач дорын, кӧні вӧлі ӧшалӧ сёйысь вӧчӧм жугалӧм сюра мыссян доз, юрбитыштіс енув пельӧсса ӧбразъяс вылӧ да шуис вокыслы да моньыслы копрасигтыр:

— Оланныд-выланныд, муса вокӧй, Спиридон Кондратьевич, да дона моньӧй, Степанида Ляксевна...

— Но, видза олан... — нурбыльтіс Спиридон. — Кытысь нӧ тэ усин?

— Тасянь оз тыдав, вокӧй, а кӧні ме вӧлі — нинӧм эз коль сэтчӧ. Вот ставнас тані...

Вокъяс туша-рожанас ёна мунісны мӧда-мӧд вылас: шӧркоддем тушааӧсь, паськыд пельпомъясаӧсь, кыкнанныс тошкаӧсь, руд синмаӧсь. Ыджыдджык вокыслы, Спиридонлы, вӧлі ветымын ар, а Митрей вӧлі томджык ар куимӧн. Но тайӧ ортсыса ӧткодьлун саяс вӧлі вывті ыджыд пытшкӧсса разница, и вокъяс кажитчисны дзик бокӧвӧй семьяысь петӧм йӧз кодьӧн, кыдзи и гӧтыръясыс налӧн. Дарья вӧлі раминик баба, а Спиридонлӧн гӧтырыс асьсӧ вылӧ пуктӧ да скӧр. Сійӧ вӧлі нуӧдӧ став гортса овмӧссӧ и велалӧма нин кыдзи медыджыд, распоряжайтчыны и мукӧдъясӧн.

— А тайӧ нӧ тэнад кутшӧм ноп? — юаліс Степанида, кор аддзис дикӧвинка кодь тубрассӧ, кодӧс вӧлі киас кутӧ Митрей дядь.

— Ставсӧ кӧ кутан тӧдны, регыд пӧрысьман.

Локтіс йӧй нисьӧ прӧсуж Аннушка, кодӧс вӧлі Спиридон видзӧ ас ордас жалитӧм ради. Аннушка сідзжӧ видзӧдіс, мый кыскас нопсьыс Митрей дядь.

— Ме тіянлы парӧвӧй машина вайи... — тряпкаяс пиысь выль тульскӧй самӧвар кыскигмоз шутитіс Митрей дядь. — Тайӧ тіянлы пӧдарки миянсянь, дона моньӧй миян, Степанида Ляксевна... Юыштӧй чай да миянӧс бурӧн казьтывлӧй. Копрась, Дарья, да кор, медым примитасны пӧдаркисӧ.

— Но мый сӧмын, Митрей, тэ он выдумайт... — шуаліс Степанида нимкодьпырысь дона пӧдарки босьтіг. — Ньӧтчыд и чайтӧ эг на юлывлӧй, а сӧмын кывлім, кыдзи мукӧдъяс юӧны.

— Тайӧ делӧ абу мудрёнӧй... Ӧтчыд юан да сэні и став наукаыс.

— Вежӧрыд тэнад абу, Митрей, — ропкис Спиридон. — Кыдзи чужин тэ вежӧртӧг, сідзи и кулан... Тайӧ ӧд писарьяс да купечьяс самӧваръяссьыд юӧны, а мисӧ мыйла кутам бур йӧзсӧ смешитны.

— Вот тэ, вокӧ, век тадзи, — лӧгасьыштіс Митрей дядь. — Тэныд некыдзи он вермы угодитны.


II


Самӧвар йылысь юӧр паськаліс сикт пасьта чардби моз ӧдйӧ. Спиридон керка дорӧ тайӧ юӧрыс бара на чукӧртіс уна йӧзӧс.

— Ставнас зарниысь сійӧ самӧварыс, — висьтавліс кутшӧмкӧ пӧчӧ. — Сё ей-бог, аслам синмӧн аддзылі... Сідзи и ломзьӧ, югъялӧ!

Растёс сиктын тайӧ вӧлі дзик на первой самӧвар, и, дерт, сэсся став йӧзыс шензисны Митрей дядь вылӧ, коді кужӧма вайны татшӧм дикӧвинка кодь машинасӧ...

— Мый нин сӧмын и лоӧ... — вашкӧдчисны ас костаныс старукаяс. — Вывті ыджыд грек пӧ!

Спиридон кыліс тайӧ сёрнияссӧ, да сійӧ, ӧшиньӧ юрсӧ сюйӧмӧн, некымынысь скӧра шуис:

— Но мый нӧ ті сэтчӧ чукӧртчӧмныд?

— Спиридон дядь, петкӧдлы самӧвартӧ! — горзісны челядь.

— Мунӧй сэтысь... Вот ен ёрӧмъясыд!

— Спиридон дядь, эн асьтӧ вылӧ пукты... кӧть ӧшинь пырыд петкӧдлы самӧвартӧ. Ог ӧд ньылыштӧй...

Скӧрмӧм мужик сьӧласис да лёкысь крапкывліс-пӧдлавліс ӧшиньсӧ. И думыштас жӧ Митрей этатшӧм дивӧ... А Митрей дядь, быттьӧ нинӧм эз и вӧвлы, пуксис лабичӧ да командуйтіс:

— Ноко, любезнӧй гӧтырӧй менам, заведит тайӧ машинасӧ... Чай кутам юны. А тэ, Аннушка, котӧртлы Андриан дедла да кыскы сійӧс татчӧ. Сідзи и висьтав: «Митрей дядь пӧ корис чай юны». Колӧ пӧрысь мортӧс уважитыштны... Правильнӧ ме шуа, муса вок Спиридон Кондратьич?

— Эн кӧвъясь тэ ме дінӧ... Ӧні челядь тэ вӧсна туй вывті мунны меным оз сетны спокойнӧ: «Петкӧдлы пӧ самӧвартӧ, Спиридон дядь!» Тьфу, юр яндзим...

— Ок, деревня, деревня... Мӧдысь кутанныд аттьӧавны... Тэ нӧ, Аннушка, мый он мун дедсӧ корны?

— Энлы, вай видзӧдышта, — вочавидзис йӧй нисьӧ прӧсуж ныв, коді синсӧ вештывтӧг видзӧдіс самӧвар пуктігӧн Дарьялысь быд вӧрзьӧдчӧм... — Зэв нин тайӧ тешкодь...

Аннушка пыр вӧлі сералӧ, соснас вомсӧ тупкӧмӧн, а ӧні нин збыльысь вывті тешкодя артмис, кор самӧварысь кутіс петны сьӧд тшын. Весиг Степанидалӧн серамыс петіс.

— Но, и деревня! — шензис Митрей дядь. — Тані самӧвар, а налы теш... Дарья, а тэ сійӧс пӧльышт бурджыка, мед сійӧ тэрмасьыштас.

Бабаяс пондісны переменаӧн пӧлявны самӧварсӧ, и сійӧ регыд пузис. Аннушка пыльсмуніс-серӧктіс да уськӧдчис керкаысь, быттьӧ садьтӧм.

— Ой, кувмӧн серам петӧ! — ывла вылын висьтавліс бабаяслы Аннушка. — Кыдзи сы пытшкын заводитас сьывны, прыськайтны. Сё ей-бог! Котӧртла Андриан дедӧс корны, мед сійӧ сералыштас.

Андриан дед дыр эз сӧгласитчы мунны Митрей дядь ордӧ, но сэсся и сылы окота лои видзӧдлыны. Зэв нин тешкодя висьтавліс йӧй нисьӧ прӧсуж Аннушка. Старик некор на эз аддзывлы, мый сэтшӧмыс самӧварыс.

— Дзужгӧ, шуан? — юаліс сійӧ туй кузя мунігас нин.

— Дзужгӧ, Андриан дед. Вот быттьӧ дзодзӧг либӧ кань, найӧс кор скӧрмӧдан. Сэтшӧм жӧ нин тешкодьтор думыштӧма Митрей дядь... Весиг Степанида тьӧтка — и сійӧ сералӧ... А Спиридон дядь видчӧ. Челядь дэльӧдӧны сійӧс самӧварӧн: «петкӧдлы, шуӧны, самӧвартӧ»... Дедушка, сэтшӧм тешкодь сійӧ!..

— Мый тешкодьыс, йӧюк?

— Да ставыс тешкодь...

Андриан дед век ветлывліс беддьӧн да ёна гӧрбыльтчӧмӧн. Тошкыс сылӧн весиг эз вӧв дзор, а вӧлі виж, и кыліс дед эз зэв бура. Но тайӧ эз мешайт сылы уджавны верстьӧ мужик моз: ньӧжйӧникӧн вӧчӧ старик, а видзӧдан, да и эштӧма сылӧн уджыд. Растёсын сійӧ вӧлі медся пӧрысь, и быдӧн шуисны сійӧс дедӧн. Сиктса ногӧн Митрей дядьлы Андриан дед вӧлі кыдзкӧ рӧдня кодь на, — Растёс сиктын, правда, став йӧзыс вӧліны рӧдняяс, кодкӧ кум, кодкӧ сват, кыдзи шулывлӧны сиктын.

Кор старик пырис керкаӧ, пуан самӧвар вӧлі пызан вылын нин. Чайсӧ кисьталіс Митрей дядь ачыс, сэк жӧ ошйысьыштіс мича сера выль чайникӧн да кык чашкаӧн.

— Абу чаг мынтӧма, а деньга, — висьталіс сійӧ.

— Деньгатӧ коялан чагсьыс лёкджыка... — вомаліс сійӧс Спиридон, коді вӧлі торъялӧ аслас скуплуннас. — Мед эськӧ та дорысь вайин деньгаӧн, бурджык эськӧ вӧлі. Вот и Андриан дед сідз жӧ шуас...

— А, дедушка, лок, лок, милости просим, — корис пызан дорӧ Митрей, — но пуксьы, пӧрысь морт, енув пельӧсас, — тэныд и медводдза чашкаыс...

— Ок, Митрей, Митрей... — юрнас довкйӧдліг сераліс старик. — Кыдзкӧ кӧ эськӧ тайӧс паньӧн панявны, а то он и куж...

— Велӧдам, дед. Зэв весиг пӧльзительнӧ тіянлы, пӧрысь йӧзлы, юыштны чайтор... Эй, Аннушка, ноко волы ме дінӧ, мыйкӧ ме тэныд висьтала.

Митрей дядь нуӧдыштіс Аннушкаӧс бокӧ, мыйкӧ сылы вашнитіс пеляс, сюйыштіс киас деньга да гораа содтіс:

— Да ӧдйӧджык, акань... Ӧти кокыд мед вӧлі сэні, а мӧдыс тані.

Чашкаясӧ вӧлі кисьталӧма нин чай. Ӧти чашка пуктӧма Андриан дед водзӧ, кыдзи почётнӧй гӧсть водзӧ, а мӧдӧс Спиридон водзӧ.

— Но, вокӧ, тайӧ ме ог нин ю, нинӧм вылӧ ог... — пыксис Спиридон. — Ю ачыд, кажитчӧ кӧ тэныд.

— Вот эськӧ татчӧ кӧ пу пань... — корис старик, чашка дорсьыс эз лысьт юыштнысӧ да. — Сідз эськӧ, дерт жӧ, лӧсьыдджык вӧлі, Митрей.

Митрей дядьлы ковмис аслыс петкӧдлыны, кыдзи юлывлӧны чай, и сӧмын сы бӧрын пӧрысь Андриан заводитіс юны чай.

— Нинӧм, шоныдіник... лӧсьыд... — ошкис сійӧ. — Тӧлын кӧ тайӧ, эськӧ самӧй лӧсялана лоӧ.

— Тэ сылысь дуксӧ тӧдмав, — велӧдіс старикӧс Митрей дядь.

— И дук эм... збыль... веж турун дук кылӧ...

Чай юӧм кузя тайӧ первой опытыс дзугыльмӧдіс Митрей дядьӧс: Спиридон эз кӧсйы юны, а Андриан дед оз вӧлі куж. Жальыс петіс Дарьялӧн да сійӧ кутіс велӧдны старикӧс:

— Тэ, дед, сакарсӧ гырысьджыка курччав... Сэки и кӧрсӧ вӧлисти тӧдмалан.

— Ме бара сакартӧ радейта... Со мый ыджда тор... А ме, Дарья, тайӧс лучше нуа Аринка внучкалы... Эм менам сэтшӧм внучка, но вот ме, сідзкӧ, сылы и сета.

Митрей дядьӧс выручитіс йӧй нисьӧ прӧсуж ныв Аннушка, коді вайис вина бутылка. Кабакыс Растёсын эз вӧв, а винасӧ колігкежлӧ вӧлі видзӧ да вузавлӧ Аким нима озыр мужик.

— Но вот тайӧ настоящӧй сёрни лоӧ, — ошкыштіс Андриан дед. — Мый сэсся, ме радейта стӧкан винатӧ юыштны... Виртӧ разӧдӧ да быд сӧнті мунас. Сӧмын вот ме во кымын нин эг юлы... Кӧрсӧ вунӧді.

— Нинӧм, бӧр тӧдмалан, дедушка... А сэк кості медым бабаяс велӧдчасны чай юны. Но, Дарья, действуйт.

Мужикъяс юисны морт ӧти стӧканӧн вина, сэсся мӧдӧн и варовмисны. Медсясӧ сёрнитіс ӧтнас Митрей дядь.

— Кытысь тайӧ тэныд озырлуныс уси? — юасис Андриан дед. — И вӧв, и пась, и самӧвар, и паськӧм?..

— Кыв сэтшӧмӧс тӧда, дед, — ошйысис Митрей дядь. — Шуа, и ставыс дась... Киӧн кӧ шылькнитышта и.

— А он ошйысь, Митрей?

— Ме?..

Митрей дядь кыскис сапӧг гӧлень костсьыс бумажник, паськӧдіс сійӧс да петкӧдліс ветымын чӧлкӧвӧй.

— Тайӧ сӧмын на дзоридзыс, дедӧ, а вотӧсыс водзын на. Вот кутшӧм зарни ме аддзи промыселъясысь... Эй, Аннушка, котӧртлы ещӧ. Кӧсъя Андриан дедӧс гӧститӧдыштны... Энӧ лёкӧн казьтылӧй Митрей дядьӧс.

Андриан дед неуна гажмыштіс, нюмъяліс да сӧмын довкйӧдлыштіс юрнас, кор кывзіс Митрей дядьлысь ошйысьӧмсӧ. Мыйсӧ сӧмын тайӧ мужикыс оз висьтав?

Керкаӧ вочасӧн чукӧрмисны унапӧлӧс йӧз, медсясӧ бабаяс да челядь; мужикъяс яндысисны кортӧгыд локны. Дзик пызан дорас сюйсьӧма Андрианлӧн ичӧтик внукыс, Кузька нима еджыд юрсиа детинка; сійӧ видзӧдіс Митрей дядьлы веськыда вом вылас. Детинка локтіс сы вӧсна, мый корисны дедсӧ, а мукӧд челядь эз лысьтны.

— А мый, дедӧ, думайтан тэ ме йылысь? — ӧтарӧ юасис Митрей дядь, коді вӧлі сідзжӧ нин коддзӧма. — Кутшӧм ме мортыс? Ноко, висьтав, пӧрысь морт...

— Тӧдса делӧ: тыртӧм шептыд юрсӧ вылын кутӧ, — вундыштіс Андриан дед. — Тэ нин эн лӧгась, Митрей... Ми веськыда.

Митрей дядь зэв ёна лӧгасис да весиг гӧрдӧдіс. Сійӧ кӧсйис шензьӧдны Растёс сиктсӧ ставнас, а дедушка сійӧс жӧ и срамитіс... Кор Аннушка вайис мӧд бутылка вина, Митрей дядь ӧтпырйӧ юис дзонь чашка да шуис:

— Дед, ме тыртӧм шеп? А ме вот мый вӧча... да, вӧча. Тэ вот сералан Митрей дядьӧс, а Митрей дядь босьтас ставнытӧ и зӧлӧтитас. Мый тэ шуан татчӧ? Вот Аннушкаӧс босьта сьӧрысь промыселъяс вылӧ да и зӧлӧтита... Да и тэнсьыд Кузька внуктӧ босьта... Сэні быдӧнлы сюрас удж!.. Пӧжалуйста... да.

Андриан дед сідзжӧ скӧрмис: и винасӧ нин важӧн эз юлы, и пӧрысь лои, да и Митрей дядь вывті нин ошйысьны кутіс.

— Зӧлӧтита, зӧлӧтита... — эльтіс сійӧ Митрей дядьӧс. — А ачыд нинӧмтор, веськыда кӧ шуны, он гӧгӧрво.

— Кыдзи нӧ сійӧ ог гӧгӧрво?

— А сідзи... Ошйысян йӧз зарниӧн, а миян асланым зарниыс мыйта колӧ.

— Но-но-о?

— А сідз... Тэ вот зарниыдла йӧз муясӧ ветлывлан, а зарниыд Андрианлӧн дзик гортас.

Митрей дядь зэв ёна кутіс серавны, а Андриан важсьыс на ёнджыка скӧрмис и весиг бедьнас зутшнитіс.

— Кузька, котӧртлы гортӧ... Сэні ен джаджйын, пельӧсас, куйлӧ рузумтор, кӧрталӧма гӧрӧдӧн... Гӧгӧрвоин, внукӧй? Тэ сійӧс татчӧ и вай. Петкӧдлам Митрей дядьлы, кутшӧмджык Андриан дед вылын серавны...


III


Гортас мунігӧн Кузька вевъяліс висьтавны, кыдзи ошйысьӧ Митрей дядь и кыдзи Андриан дедыс кӧсйӧ сійӧс янӧдны. Мужикъяс сӧмын шензисны, кытысь эськӧ вермис лоны дедлӧн зарниыс. Растёсын некод эз аддзывлы да оз и тӧд, кутшӧм овлӧ зарниыс. Правда, кодкӧ казьтыштіс, мый Андриан дед коркӧ том дырйиыс уджавлӧма зарни перъянінын, — гашкӧ, важ уджалӧм дырсясӧ старикыд и колис казьтылантор пыдди.

Сэк кості, кор Кузька котӧртліс дедыслӧн зарнила, век на юисны вина, а Митрей дядь гораа горзіс:

— Но, Кузька, петкӧдлы дедыдлысь зарнисӧ...

Андриан дед видзчысьӧмӧн разис рузумторсӧ да петкӧдліс Митрей дядьлы некымын дзирдалысь зарни чир.

— А вот видзӧдлы, Митрей дядь...

Митрей дядь босьтіс рузумсӧ, дыр видзӧдіс зарни чиръяс вылӧ, видліс ӧтикӧс весиг пинь улас и сӧмын юрнас довкйӧдлыштіс.

— Но мый ӧні шуан, хвастун? — шуаліс коддзӧм старик.

— Мый сэсся шуан: настоящӧй зарни. Сійӧс тырмымӧн аддзылӧма.

— Вот сійӧ и эм...

— Дед, зарниыд, сійӧ збыльысь зарни, сӧмын кытысь?

— Татчӧс, муса морт, асланым рӧднӧй...

— Но тайӧс тэ эн висьтав... Пельӧн эг кывлы мыйкӧ татчӧс зарни йылысь, — вензис Митрей дядь. — Мӧдног оз и вермы лоны, мый тэ сійӧс вайин важся кадъяснад на промыселъясысь... Веськыда тэныд шуа.

— А вот татчӧс!

— Сы вылӧ абу гижӧма, кытысь сійӧ лоӧма...

— А вот абу и гижӧма, да татчӧс. Тырвыйӧ верма докажитны...

— А ноко, докажит... Зэв сійӧ лоӧ интереснӧ.

— И докажита... Аннушка, волы ноко татчӧ, пызан дорас. Но да, эн пыксьы, дона ныв...

Йӧюк пыльснитіс-серӧктіс, чужӧмсӧ тупкис дӧрӧм соснас да матыстчис.

— Но, ӧні висьтав ставсӧ сідзи, кыдзи вӧлі делӧыс! — приказывайтіс скӧрмӧм старик. — Став историясӧ веськыда висьтав...

— Мый висьтавнысӧ? — чуймис Аннушка. — Значит, дзодзӧгъяс вӧліны. А арнас Спиридон дядь пӧрысь ай дзодзӧгыслысь и керыштіс юрсӧ, кор кынмавны заводитіс. А Степанида тьӧтка шуӧ: «Кушты дзодзӧгсӧ да пытшкӧссӧ перйы». Но, ме и вӧчи ставсӧ, кыдзи тшӧктіс тьӧтка. Вот и ставыс... Сэсся нинӧм ог тӧд.

— А зарниыс кытысь? — ӧтарӧ юасис Митрей дядь.

— Некутшӧм зарни ме ог тӧд...

— Да вот этайӧ чиръясыс?

— Тайӧяс?.. А значит, кор ме кырышті дзодзӧгсӧ, заводиті пытшкӧссӧ перйыны, а зобъяс сылӧн югъялӧны тайӧ зарни чиръясыс. Ме найӧс чукӧрті да петкӧдлі Андриан дедлы... Но, а сійӧ меным шуис чорыда, некодлы пӧ та йылысь эн висьтав...

— Но, мый, Митрей, ӧні кылін, кытысь миян зарнисӧ перйӧны? — сераліс Андриан. — Ок, тэ, хвастун... Ме тайӧс и пачын сотлі, — настоящӧй зарни.

— Сідз, Андриан дед... сідз... — шуаліс вомгорулас Митрей дядь да мыйкӧ ас кежас мӧвпаліс. — Парскин тэ менӧ аслад зарниӧн. Но, мед жӧ инӧ тэ ногӧн лоӧ... Гӧгӧр ме лои мыжа тэ водзын.

— Но вот, важӧн эськӧ тадзи колі...

Дед гартыштіс ассьыс зарнисӧ рузумторйӧн, кӧрталіс сійӧс гӧрӧдӧн да тшӧктіс Кузькалы нуны сійӧс гортас. А ачыс пукалӧ да сералӧ, — нимкодь, мый янӧдіс Митрей дядьӧс.

Вывті ёна гажмӧм дед помаліс сійӧн, мый сэні жӧ пызан саяс и унмовсис, кыдзи унмовсьлӧны дурӧмысь мудзӧм челядь.

Митрей дядь век пыркнитлывліс юрнас, гыжйыштлывліс балябӧжсӧ да нюмъяліс.

— Вот тадз, дедушка... Уважитін! — шуаліс сійӧ вомгорулас. — И мый дыра ӧд гусьӧн видзӧма... Мудер старик, веськыда кӧ шуны!

— Дзик пустӧй делӧ... — ропкис Спиридон, коді бара скӧрмис и Митрей дядь вылӧ и Андриан дед вылӧ. — Мыйсӧ оз кокавны дурмӧмйывсьыд дзодзӧгъясыд? Тӧдса нин тайӧ, йӧй пӧтка...

— Йӧй? Йӧй, а тэа-меаӧс велӧдыштас. Тэ, Спиридон, вай ысты керкасьыд бабаяссӧ. Кӧсъя ме тэныд ӧти кыв шуны...

Кор бабаяс мунісны, Митрей дядь шуис муртса кывмӧн:

— Дона вок, Спиридон Кондратьич, тайӧ ӧд зэв ыджыд озырлун...

— Дзодзӧгъяс?

— Не дзодзӧгъяс, а зарниыс, кодӧс йӧй Аннушкаыд аддзӧма дзодзӧг зобсьыс. Кӧні плавайтліс тэнад дзодзӧгыд?

— Юын плавайтліс... Ты эм, да и тыас плавайтліс.

— Вот сійӧ юас плавайтліс да и ньылаліс зарнитӧ, — сідзкӧ, ми и кутам сійӧ самӧй зарни местасӧ корсьны...

— Шуас жӧ мортыд! — серӧктіс Спиридон. — Тэ кӧ эськӧ вӧлін дзодзӧг, сэк, гашкӧ, эськӧ тэныд и сюрис... Юыд ӧд ыджыд.

— Нинӧм, корсям... Бурджыкӧс на аддзам. Сӧмын тэ некодлы эн висьтав. Гӧгӧрвоин?

— Дугды тэ йӧйтӧдлыныд, Митрей... Нинӧм абусӧ висьталан.

— А тэ всё-таки чӧв ов. Ставыс тайӧ делӧыд шуда мортлы, а менам киӧй зарни вылӧ шуда. Корсям дыр нюжмасьтӧг... Аттӧ, Андриан дед, сетіс старикыд задача!

Мӧд лун асывводзӧ, кор садьмис Андриан дед, сылӧн зэв ёна вӧлі висьӧ юрыс. Дед дыр думайтіс, мый сэтшӧмыс тӧрыт вӧлі. Ньӧжйӧникӧн сылы дум вылас уси ставыс, и дед сӧмын ойӧстіс.

— Вот кыдзи кыйыштіс менӧ тайӧ Митрейыд!.. — чеччигмозыс броткис старик. — Сэтшӧма кыйыштіс, мый и шуны он вермы... Аттӧ, грек кутшӧм лои! Вот напастьыд...

Андриан дед стариковскӧй привычка серти вӧлі чеччӧ муртса на югдыштігӧн, торйӧн нин гожӧмын. Сы йылысь вӧлі шуӧны, старик пӧ ньӧти оз узьлы. И ӧні вӧлі зэв на водз. Воздухас чувствуйтчис на асъя ыркыдыс, коді заставляйтіс дрӧгнитлывлыны. Уральскӧй гӧрадорса войяс кӧдзыдӧсь весиг и медся жар пӧраас. Андриан дед ружӧктіс, мыссис кӧдзыд ваӧн да ещӧ на ӧтчыд шуис:

— Аттӧ, кыйис менӧ тайӧ Митрей.

Растёс сикт сулаліс Уральскӧй гӧраяслӧн медся пыді пельӧсын. Тані эз вӧв весиг вӧла туй, кыті позис мунны телегаӧн, а верзьӧмӧн Растёсӧ позьӧ вӧлі мунны медся кос гожся пӧраӧ. Мукӧд мирыскӧд Растёс кутіс йитӧд гожӧмын сӧмын Порожнӧй ю кузя. Но та вӧсна некод эз шогсьы: некытчӧ да и нинӧмла вӧлі мунны гожӧмын Растёсысь. Вот тӧв воас — и быдлаӧ туйыс восьса, нёльнанладорас. Тӧлын пӧрӧдісны вӧр и кылӧдлывлісны сійӧс тулыснас Порожнӧй ю кузя, а сідзжӧ — пес и шом. Растёсын вӧлі нелямын керка сайӧ, и удж тырмис быдӧнлы. А гожӧмнас ытшкывлісны турун, идралісны, — этша ӧмӧй сюрӧ сиктса уджыд аслад овмӧсын!.. Растёсса йӧз олісны эз гӧля ни эз озыра, а бурджыкыс налы нинӧм эз ков, гашкӧ, сы понда, мый бурджыксӧ найӧ нинӧм эз и аддзывлыны.

Ылысянь сиктыс кажитчис пӧшти мичаӧн, сы вӧсна мый пу керкаяссӧ пукталӧмаӧсь дзик кӧдж йылас, кодӧс Порожнӧй ю артмӧдӧма Ручьевӧй да Отряхина гӧраяс костын. Кыкнан гӧраыс вӧлі вевттьыссьӧмаӧсь помтӧм лыска вӧрӧн да вӧліны кык зэв гырысь кузь гӧна шапка кодьӧсь. Ю катыдас и кывтыдас тыдалісны Новӧй гӧраяс, кодъяс кытшалӧмаӧсь Растёссӧ быд боксянь сьӧкыд лӧз валъясӧн. Видзьяс вылӧ да муяс вылӧ местаыс вӧлі зэв этша, — медсясӧ сэні, кӧні вӧлӧмаӧсь сотӧминъяс, мӧдногӧн кӧ кытысь керавлісны вӧрсӧ. Сиктсӧ нимтӧмаӧсь тадзи сы вӧсна, мый сійӧ пуксьӧма Растёсын гӧраяс костын, — быттьӧ кодкӧ черӧн сӧтыштӧма Ручьевӧй да Отряхина костӧд. Растёсса бабаяс некӧн эз вӧвлыны, асланыс сиктаныс кындзи, а мужикъяс, кодъяс Порожнӧй ю кузя кылӧдлісны вӧр, шулывлісны, мый налӧн кодь бур места некӧн абу. Юсӧ сідзи нимтӧмаӧсь порогъяс вӧсна, кодъяс надзмӧдыштісны сылысь визувтӧмсӧ верст вит кымын сайын сиктсяньыс вылынджык, кытчӧ вӧлі усьӧ Ручьевӧйсянь визув горнӧй ю — Смородинка.

Андриан дед петіс ывлаӧ, сулалыштіс ворота дорас, видзӧдліс гӧгӧр да сӧмын довкйӧдлыштіс юрнас. Радейтіс старик ассьыс чужанінсӧ и ӧні лыддис асьсӧ мыжаӧн. Тойыштіс жӧ сійӧс тӧрыт кодкӧ ошйысьны аслас зарниӧн... Сэсся старик петіс град йӧрӧ и, кисӧ син вевдорас пуктӧмӧн, видзӧдліс Порожнӧй вылӧ, код весьтын век на гӧвкъяліс асъя ру.

— Эк, мича юыс!.. а кор тулыснас босьтчас, сэки вывті нимкодь видзӧдны.

— Часлы, колӧ дӧмӧд^Дӧмӧд — ез, тшуп, тупкӧд./^ видзӧдлыны, — думыштіс Андриан, сылы окота лои коксӧ веськӧдлыштны да. — Тшыкӧдіс менӧ тӧрыт Митрей аслас винаӧн... медым мор лыяс хвастунӧс.

Старик мӧдӧдчис ю катыдланьӧ берег пӧлӧныс мунысь трӧпаӧд. Сійӧ сӧмын на некымынысь воськовтіс, кыдзи пыр жӧ казяліс выль коктуй — мунӧма подковӧн дорӧм каблука мужскӧй сапӧга морт. Татшӧм сапӧгыс Растёсын некодлӧн эз вӧв, и Андриан дед пыр жӧ гӧгӧрвоис, мыйын делӧыс.

— Аттӧ, некытчӧ шогмытӧм морт!.. Вот мый сійӧ думыштӧма! Но, энлы... Да ме сійӧс аслам киӧн джагӧда.

Старик ӧдйӧджык мӧдӧдчис. Вот и Смородинка ю вом тыдовтчис, — сійӧ артмӧдӧма куръя кодьӧс, кӧні быдмис веж эжӧр. Радейтана места вӧлі уткаяслы да дзодзӧгъяслы, кодъяс волывлӧны лӧнинас пӧткӧдчыны. Эжӧраинысь эз бырлывлы посни чери. Андриан дед ещӧ ылысянь на казяліс Смородинка берег дорын пукалысь мужикӧс.

— Сідзи и эм, Митрей... Дзик сійӧ! Аттӧ, некытчӧ туйтӧм... И мый сійӧ думыштӧма!

И збыльысь, тайӧ вӧлі Митрей дядь. Сійӧ вӧлі лажыньтчӧма пу вор дорӧ да гудраліс воръяс васьыс лэптӧм лыасӧ ваыскӧд. Гудралыштас да кисьтас гудыр васӧ, а сэсся шыбитас гырысь изъяссӧ да бара кисьтас ва. Андриан дед ылысянь на гӧгӧрвоис, мый Митрей дядь корсьӧ зарни, вӧчӧ проба, кыдзи Андриан дед и ачыс вӧчлывліс промыселъяс вылын. Зарни сьӧкыдджык лыа дорысь да пуксьӧ пыдӧсас. Кор пожъялӧм лыасӧ шыбитан, кольӧ кымынкӧ зарни чир, эм кӧ сійӧ. Сюрӧ кӧ зарниыс некымын чир, сідзкӧ пробаыс лоӧма бур. Митрей дядь вӧлі сэтшӧм сьӧлӧмсяньыс уджалӧ, мый сійӧ весиг эз и казявлы, кыдзи сы дінӧ воис Андриан дед: старик вӧлі кӧмтӧм и матыстчис видзчысигтыр.

— Тэ нӧ тайӧ мый, разбойник, вӧчан? — горӧдіс сійӧ, йӧткыштіс Митрей дядьӧс да пӧрӧдіс ворсӧ. — Эм-ӧ тэнад сӧвестьыд?


IV


Митрей дядьлӧн эз узьсьы дзонь вой. Пырис сылы юрас дедлӧн зарни, быттьӧ крепыда тувъялісны клин. Бергаліс, бергаліс сійӧ ӧти боксянь мӧд бок вылӧ да сэсся чеччис, мыйӧн муртса кутіс югдыны. Сійӧ корсис посводзсьыс пу вор, кӧні Степанида моньыс пеславліс бельё, босьтіс сьӧрсьыс кӧрт кӧш да мӧдӧдчис веськыда Смородинка ю дорӧ, кӧні пӧткӧдчывліс ваын плавайтысь пӧтка. Гашкӧ, тані пӧткӧдчывліс и сійӧ дзодзӧгыс, кодӧс куштіс Аннушка. Сэсся некӧн эз вермы. Ю кузяыс став местаясыс тӧдсаӧсь, и Митрей дядь ещӧ ичӧт дырйиыс на ветлывліс чери гусявлыны Андриан дед гымгаясысь. Сійӧ и сэки вӧлі сэтшӧм жӧ пӧрысь и сэки тадзи жӧ чери кыйис порог горувъясысь, кӧні сулавлывліс чери, коді кайӧ вӧлі ю кузяыс дзик порогъясӧдзыс. Местаяс вӧліны тӧдсаӧсь челядь дырсяньыс на, и Митрей дядь видзӧдіс ӧні на вылӧ выльног, промыслӧвӧй мортлӧн велалӧм синмӧн. Зарни век сюрлывлӧ пӧкатаинъясысь, кытчӧ сійӧс вайӧ ваыс. И тані, кӧнкӧ, сідзи жӧ сійӧс вайис Смородинкаӧ Ручьевӧй гӧрасянь. Митрей дядь нарошнӧ кайис мыльк йылӧ да внимательнӧя гӧгӧр видзӧдіс Смородинкалысь визувтӧмсӧ. Зарнилы самӧй лӧсялана места. Митрей дядь думыштіс мукӧд зарни промыселъяс йылысь и решитіс, мый Смородинка ньӧти абу лёкджык. Сійӧ думнас аддзис нин мыськӧм лыасӧ быдса гӧраясӧн, пустӧй порода чукӧръяс, временнӧй плотинаяс, код улын сулалӧны вашгердъяс (зарни пожъялӧм вылӧ киӧн бергӧдлан машинаяс), сёйӧн ляксьӧм рабочӧйяслысь чукӧръяс, балаганъяс дорын гажа бияс да став мукӧдторсӧ, мый овлывлӧ сӧмын приискъяс вылын. Ак, эськӧ дедлӧн кӧ зарниыд збыльмас, — мый эськӧ тані лоӧ, вот дзик этайӧ Смородинка вылас! Ставыс эськӧ гыны кутіс... Мукӧд местаясын эм зарниыд, Урал пасьтаын быдлаын, торъя нин Сибирладор местаясын, — мыйла нӧ не лоны сылы сідзжӧ и Растёсын?

Кор Митрей дядь заводитіс вӧчны проба, сылӧн ставыс вуні. Сыын тӧдчис настоящӧй промыслӧвӧй морт. Проба кутіс воны помасянвыйӧдз нин, и сылы заводитіс кажитчыны, мый вор пыдӧсын «югъялыштӧ» ӧтик зарни чир, кор немвиччысьтӧг Андриан дед дзикӧдз путкыльтіс ворсӧ.

— Да мый нӧ тэ, дед? Эн-ӧ йӧймы?

— Метӧ абу йӧй, а вот тэ, Митрей, йӧймӧмыд... Мый тэ думыштін? Ноко, висьтав!

— Тӧдан ӧд мый... А веськыда кӧ шуны, тэныд нӧ кутшӧм делӧ? Вӧча, мый меным колӧ, и некодлысь ог юась.

Дед сулаліс и дыр видзӧдіс Митрей дядь вылӧ веськыда, а сэсся ньӧжйӧник шуис:

— Митрей, эм тэнад сӧвестьыд?..

— Весиг мыйта колӧ...

— Митрей, неладнӧ тэ думыштӧмыд. Эновт... Тэ ӧд сиктсӧ ставнас пӧгибӧ вайӧдан. Олім ми ӧнӧдз бура, а мый лоӧ сэк, кор зарниыд друг сюрас?.. Страшнӧ весиг шунысӧ, Митрей.

— Быдӧнлы нянь лоӧ, вот и ставыс.

— Аддзывлім ми, кыдзи шедліс няньыд зарни перйӧм помысь... Тэ думайтан, ме нинӧм эг и думыштлы, кор Аннушка петкӧдліс меным тайӧ зарнисӧ? Ставсӧ гӧгӧр думайті да сідз некодлы эг и висьтав. Ставнымлы миянлы сыысь лоӧ беда, — вот ме и чӧв олі. А вот тӧрыт быттьӧ менсьым кодкӧ кывйӧс разис... Сэтчӧ жӧ грекыд вылӧ и тэ воин. Митрей, мун тэ бӧр аслад промыселъяс вылӧ да вунӧд миян зарни йылысь. Ме тэныд туй вылад пукта медбӧръя дас чӧлкӧвӧйӧс, кодӧс лӧсьӧдлі кулӧм бӧрын казьтылӧм вылӧ... Менам грек, но, меным и кывкутны. Кылан, Митрей?

Митрей дядь сӧмын шпыньмуніс.

— Вот мый, дед, пуксьы жӧ орччӧн да сёрнитыштам тӧлкӧн... Мыйысь миянлы пинясьнысӧ? Енмыс кӧ шуд ыстӧ, то кыдз самӧй тайӧ делӧсӧ гӧгӧрвоны? Ӧні ме шатайтчи промыселъяс вылын верст кыксё сайын кымын, а тані друг зарниыд гортын, дзик пӧшти аслад зептын... Но, сідзкӧ, бурторсянь бурӧс оз корсьлывлыны...

— Ак, Митрей, Митрей!... Кывзы тэ пӧрысь мортлысь, мун. Бурӧн тэныд шуа.

— А ме кӧ, шуам, ог кывзы? Дугды грекӧ вӧйтчыны, дед... Растёсыд ставнас менӧ жӧ кутас благодаритны дед зарниысь... Дед дзеблаліс, а Митрей дядь корсис. Сідз вот... Кутшӧм нимкодь лоӧ ставныслы.

Сідз пӧрысь дед и муніс нинӧм кежысь, а Митрей дядь бара кутчысис уджӧ. Но сылы лои уджавны весьшӧрӧ дзонь лун. Став пробаыс вӧлі неудачнӧй. Рытладорнас Митрей дядь ачыс кутіс сомневайтчыны, артмас-ӧ мыйкӧ. А ставыс кӧ тайӧ дзодзӧг йылысь мойд, и Андриан дед сӧмын сералӧ Митрей вылын? Аннушкаыд висьталас кӧть мый, а старик мудер. Но, мӧдарсянь кӧ, мыйла сылы колӧ вӧлі тшӧктыны сійӧс, Митрей дядьӧс, мунны Растёсысь? Ассьыс медбӧръя деньгасӧ кӧсйис сетны, сӧмын мед муні... Митрей дядь юрын думъяс сідзи и гантайтчисны, быттьӧ лёк шӧрт. То сійӧ сомневайтчис, то веритіс важсьыс ёнджыка. Вӧвлывлі сідз, мый Митрей дядь весиг войяснас чеччывліс, — сылы век кыліс дзодзӧглӧн гогзӧм. Ырскӧбтас-чеччыштас и котӧртас видзӧдлыны, кӧні дзодзӧгъяс пӧткӧдчӧны. Сиктын тӧдмалісны, мый сійӧ корсьӧ зарни да быд удобнӧй случайын лэптылісны серам вылӧ.

— Эй, Митрей дядь, дедлысь зарнисӧ воштін!... Дзодзӧгъяс кокалӧмаӧсь дедлысь зарнитӧ!

Митрей дядьӧс Растёсын вообще эз пуктывны настоящӧй мужик туйӧ. Сійӧ том дырсяньыс на пышйис настоящӧй мужицкӧй уджысь да корсис кынӧмпӧт кокньыд удж помысь. Да и гортас сылӧн эз пукавсьы: либӧ тулыснас, кор Порожнӧй ю кузя кылӧдӧны вӧр, пур вылын кывтас увлань да код тӧдас кӧні шатайтчас гожӧмбыд, либӧ мунас кытчӧкӧ промыселъяс вылӧ. Но вонас ӧтчыд сійӧ непременнӧ волӧ аслас Растёсӧ. Лолывлі и сідзи, мый Митрей дядь волывліс и кӧмтӧг, ӧти дӧрӧм кежысь. Шойччыштас, сёйыштас-юыштас Спиридон вокыс ордын, а сэсся и бӧр мунас.

Ӧні сылы шуд уси зарни приискъяс вылын, и сійӧ эновтіс уджсӧ, медым петкӧдлыны Растёсын ассьыс вӧвсӧ, пасьсӧ да самӧварсӧ. Дзонь кыксё верст кыссис, медым ошйысьыштны гортас аслас озырлунӧн. Митрей дядь кӧсйис гӧститыштны сӧмын некымын лун, сэні дедлӧн зарниыс быттьӧ кӧрттувйӧн тувъяліс.

Став овмӧснас гортас веськӧдліс Спиридон вокыс, чорыд да стрӧг мужик. Сійӧ некымынысь предлагайтіс Митрейлы юксьыны, но Митрей и кывзыны нинӧм эз кӧсйы.

— Мыйла миянлы юксьыны, любезнӧй вокӧй? Олӧй-вылӧй, и сытӧг ставыс тіян... Челядь менам да Дарьялӧн абу, но, сідзкӧ, нинӧм и юкны. А менам всё-таки эм батьмам керкаӧ пыранін...

Уна неприятность вайлывліс Спиридонлы вокыс, а ӧні торъя нин. Челядь быд воськолын сылы долисны самӧвар йылысь, гырысьяс сералісны зарни корсьӧмысь.

— Тэ, Спиридон, эн нин соссьы... Кӧнкӧ, Митрейкӧд тшӧтш ю кузя гӧняйтӧдланныд дзодзӧгъясӧс?

— Спиридон дядь, петкӧдлы самӧвартӧ! — горзісны челядь.

Помасис сійӧн, мый Спиридон заводитіс быдӧнысь дзебсясьны. Терпениесьыс петӧм бӧрын сійӧ уськӧдчывліс вокыс вылӧ да заводитліс сійӧс вӧтлыны:

— Убирайтчы и аслад самӧварӧн, и пасьнад... Олӧм эз ло.

— Любезнӧй вокӧй, терпитышт неуна, — вӧйпӧдіс сійӧс Митрей дядь. — Этша ӧмӧй больгасны йӧйталӧмысла... Прӧста завидь, вот и больгӧны.

Мӧдарӧ кӧ, Спиридонӧс кутіс йирны горшлун. А друг кӧ Митрей аддзас зарнисӧ? Вот ӧд кыськӧ аддзӧма жӧ сійӧс промыселъяс вылысь. Татшӧм некытчӧ туйтӧм йӧзлы шуд. Эз вунӧд Спиридон, мый Митрейлӧн вӧлі на деньга ветымын шайт, мый сиктсаяс арталӧм серти лоӧ ёна нин уна деньгаӧн. Та мында деньга вылад позьӧ дзонь во весь овны.

Сідз и тадз думайтіс Спиридон да шуис терпитны. Да сэсся некыдз оз и позь вӧлі.

А Митрей дядь пыр ветлӧдліс аслас ворйӧн да вӧчаліс пробаяс. Недель кык коли весьшӧрӧ, и сійӧ думыштіс нин вӧчны проба настоящӧй ногӧн. Вӧчны вашгерд — медся прӧстӧй делӧ. Босьтіс куим пӧв, ӧтлааліс найӧс глаголь ногӧн, вӧчис тшупӧдъяса пу пыдӧс, а вылысяньыс вевттис тертука моз розьӧдлӧм кӧрт листӧн. Татшӧм вашгердсӧ сійӧ сувтӧдлывліс кӧнсюрӧ Смородинка берег вылын да заводитліс уджавны. Первойсӧ Митрей дядь судзӧдліс лыа да сӧвтліс сійӧс розьӧдлӧм кӧрт лист (грохот) вылӧ, сэсся Аннушка гумлаліс ведраӧн ва да кисьталіс сійӧс пу жӧлӧбӧ, кодӧс вӧлі лӧсьӧдӧма ва киссян помнас дзик грохот весьтас, мый понда ва струяыс вӧлі усьӧ веськыда лыа вылас. Дарья ичӧтик кӧрт зырйӧн гудраліс грохот вылысь лыа, шыблаліс галькисӧ бокӧ. Ваыс нуліс пожъялӧм сёйсӧ да лыасӧ, и сӧмын мыйтакӧ кольлі вашгердлӧн тшупӧдӧсь пӧката пыдӧсас, кӧні, удельнӧй весыс вӧсна, кольӧ зарни.

— Лӧсьӧд машинасӧ, заводит! — грохот вылӧ лыасӧ шыблалігӧн командуйтіс Митрей дядь. — Старайтчыштӧй, шӧвк тугъяс... Аннушка, зэлӧдчыштлы. Гӧрд чышъян тэныд ньӧба.

Кор татшӧм ногӧн вашгерд вылын пожъявлісны лыа пуд комын, Митрей дядь заводитліс «воӧдны зарни». Жӧлӧбсянь лэччысь струясӧ чинтывлісны, и Митрей дядь аслыссяма щӧткаӧн торйӧдавліс вашгерд пыдӧсӧ чукӧрмӧм лыасӧ сідз шусяна шлихъясысь, мӧдногӧн кӧ сьӧд лыасьыс, коді артмӧма вывті посни железняк осколокъясысь. Тайӧ шлих письыс пыр и сюрлывлӧ зарни. Вашгерд вылын первойя пробаяс сідзжӧ нинӧм эз сетны: зарнилӧн некутшӧм след абу и вӧлӧма. Митрей дядь дзугыльмыліс, а аскинас заводитліс уджавны ещӧ зільджыка.

Сиктысь первойсӧ волывлісны видзӧдны Митрей дядьлысь уджсӧ, балагуритісны да довкйӧдлісны юрнаныс.

— Эн кӧ пукты, — эн и корсь, Митрей дядь...

Сэсся тайӧ быдӧнлы мустӧммис, и волывліс сӧмын ӧти Андриан дед, пуксяс бокӧджык и виччысьӧ помасьӧмсӧ.

— Нинӧм абу, дед...

Слава тебе, господи! — шулывліс старик быдпӧрйӧ. — Господи, ну кымӧрсӧ бокиті...

Андриан дедлӧн кыптіс надея, мый Митрей дядьлы нинӧм оз сюр и ставыс кольӧ важног.


V


Дзонь тӧлысь чӧж Митрей дядь терпитіс сӧмын куш неудачаяс, но сійӧ ньӧти эз чинты сылысь вынсӧ, а, мӧдарӧ, лолі весиг збодерджык.

— Сэні сійӧ, зарниыд, сӧмын крепыда пукалӧ муас, — шулывліс аслыс Митрей дядь. — Нет, вокӧ, он пышйы...

Митрей дядь арталӧм серти, зарниыс должен лоны Смородинка визувтанінын либӧ Ручьевӧй гӧраысь сэтчӧ усьысь логъясын. Зарни россыпьяс пыр овлывлӧны буретш сёнъясын да посньыдик юяс визувтанінын. Сэсся кольлі на Отряхина гӧра, кытысянь вӧлі усьӧ кык Безымянка ю, — и сэні вермас лоны зарни. Первойсӧ Митрей дядь кӧсйис корсьны буретш сійӧ местасӧ, кытысь дзодзӧгъяс ньылалӧмаӧсь зарни чиръяссӧ, но, весьшӧрӧ дзонь тӧлысь мырсьӧм бӧрын, сійӧ решитіс корсьны зарнисӧ логъясысь. Рассуждениеыс вӧлі прӧстӧй: дзодзӧгъяс, тыдалӧ, зарнисӧ кокалӧмаӧсь Порожнӧй ю пыдӧсысь, а сэтчӧ сійӧс вӧлі вайӧма ваӧн кытыськӧ Ручьевӧй гӧраысь либӧ Отряхинаысь.

— Он дур! — аслыс шулывліс Митрей дядь. — Кӧть кыдзи он дзебсясь, а меысь он пышйы...

Аслас неудачаяслысь помкаяссӧ разбирайтіг Митрей дядь воис, колӧ шуны, чорыд убеждениеӧ, мый сылысь синсӧ пӧртӧ Андриан дед. Мый эськӧ сэсся сылы пукавны вашгерд дорын? Мыйӧн сӧмын заводитас воӧдны зарни, — старик бара нин тӧрчитӧ сэн и синсӧ оз вештыв. Гашкӧ, сійӧ тӧдӧ и сэтшӧм кыв, мый зарниыс син улысь пышйӧ, — сійӧ сэн, а оз тыдав.

— Вот мый, дед, — шуис ӧтчыд Митрей дядь. — Мый тэ тӧрчитан сэні? Мунін эськӧ тэ мед аслад паччӧр вылӧ...

— Меным и тані лӧсьыд...

— Збыльысь мун, дед. Бурӧн тэныд шуа.

— Мый ме, сёя тэнӧ али мый?

— Сёйны он сёй, а всё-таки эсійӧ... Синмыд тэнад шуштӧм.

— А ме всё-таки кута пукавны... шошаӧд шыбитны он лысьт. Абу сэтшӧм закон, медым дедӧс да сьылітшуптас.

— Ок, кутшӧм тэ...

Андриан дедлы и аслыс заводитіс кажитчыны, мый муртса кӧ сійӧ мунас, Митрей дядь пырысь-пыр жӧ аддзас зарнисӧ.

Тайӧ недоразумениеыс помасис сійӧн, мый Митрей дядь дзик эз кут воӧдны зарнисӧ старик дырйи, а сэсся заводитіс ветлӧдлыны местаысь местаӧ, медым дзебсьыны асныра старикысь, кӧть тайӧс вӧлі и сьӧкыд вӧчны. Андриан дед тӧдмасис уджыскӧд и стӧча тӧдіс водзвыв, кӧні Митрей дядь кутас вӧчны проба.

— Пукалӧ, быттьӧ варыш! — ропкис Митрей дядь. — Аслыс ни йӧзлы... Тэнад али мый зарниыс, дедӧ?

— А тыдалӧ, менам, кор тэныд оз сетчы киад...

— Гашкӧ, тэ и кыв тӧдан?

— Гашкӧ, и тӧда...

Митрей дядь дзикӧдз шогӧ усьлывліс. Весьшӧрӧ уджаліс дзонь тӧлысь, сёйис дас чӧлкӧвӧй дон, куш винасӧ шогысла мыйта юис, — и век нинӧм.

Но ӧні сійӧ решитіс вӧчавны настоящӧй разведкаяс, кыдзи найӧс вӧчӧны настоящӧй промыселъяс вылын. Водзджыксӧ сійӧ шыбласис местаысь местаӧ некутшӧм тӧлктӧг — сэті кодйыштас, мӧдлаті, коймӧдлаті, а ӧні заводитіс нин кодъявны настоящӧй шурфъяс, мӧдногӧн кӧ кузьмӧс гуяс, кытчӧдз эз волы лыаӧдзыс... Быд логӧ сійӧ кодйис куим татшӧм шурф — ӧтикӧс йылас, мӧдӧс шӧрас и коймӧдӧс помас. Зарни вермис не веськавны вашгерд вылӧ кык помка вӧсна: либӧ вӧлі зэв ляпкыд да сэки сійӧс нуліс ваыс, либӧ лыаыс веськавліс сёй сора, и сэки сійӧс сьӧкыд вӧлі мыськыны. Сэсся и медбӧръя случай, — гырысь зарни сюрлывлӧ мукӧд дырйи чукӧръясӧн, а сійӧ эз на вермы корсьны сэтшӧм чукӧрсӧ. Правда, некымынысь веськавлісны посньыдик «зарни чиръяс», но найӧ вӧліны сэтшӧм посньыдикӧсь, мый сьӧкыд вӧлі тӧдны, зарни сійӧ али абу зарни.

— Эк, кислотаыд абу... — шогсис Митрей дядь. — Кислотанад эськӧ инмӧдчин — зарнитӧ эськӧ и тӧдмалін. А то пинь улад татшӧм посни чиръясыд оз сюрны.

Митрей дядь уджаліс ещӧ кык недель. Бур йӧз важӧн нин страдуйтісны видз вылын, пуктісны тӧв кежлӧ турун. Спиридон увгис, мый Митрей дядь кутӧ Аннушкаӧс татшӧм пӧраӧ. Ковмис Аннушкаысь мынтысьны. Ӧдва сӧгласитчисны кык гривенникӧн лун — Растёсын кывлытӧм дон. Илья лун кежлӧ йӧз бара чукӧртчисны асланыс сиктӧ. Вӧлӧмкӧ, Митрей дядь эновтӧма ассьыс уджсӧ да юӧ некымын лун нин.

— Тэ нӧ мый сэсся лодырничайтан? — шензис Спиридон.

— Шогла, муса вокӧ... Ылӧдіс менӧ Андриан дед аслас зарниӧн. Сераліс старик ме вылын... Вот ме и юси.

— Колӧ тай тэныд кывзыны... Дед важӧн нин выжыв. А гашкӧ, зарниыс эз и вӧв дзодзӧг пытшкысь... Вунӧдіс старик либӧ сорсис.

— Прӧстӧ сераліс менӧ... А ме, йӧйыд, уджала, ме старайтча, ме ку пытшкӧ ог тӧр. Мусӧ мыйта кодйи... А мыйта ещӧ терпиті серамсӧ. Ӧбиднӧ ӧд, кор быдӧн дурак туйӧ пуктӧны.

— Мый нӧ сэні норасьнысӧ... Сійӧ сідз...

— Сідзкӧ, тэ ногӧн, ме дурак?

— Дурак не дурак, а сэтшӧм кодь.

Код юра Митрей дядь ветлӧдліс сикт кузя да норасис Андриан дед вылӧ.

— Ылӧдіс сійӧ менӧ, пӧрысь кӧлдун... Ок, кутшӧма ылӧдіс!.. Став деньгаӧс видзи сёйӧм-юӧм вылӧ. Деньгасӧ видзи удж вылын чӧлкӧвӧй кызь, выль сапӧг гоз кисьті, дӧрӧмӧс косялі, — ставсӧ он вермы артавны. А мыйта ещӧ менсьым кульыштіс любезнӧй вок Спиридон Аннушкаӧс кык недель чӧж уджӧдӧмысь. Гӧгӧр менӧ кытшалісны.

— Да, ӧшибкатор тэ вӧчыштін, — жалитісны мужикъяс, — ыштін дед зарни вылӧ.

Растёсын Илья лун праздничайтӧм бӧрын Митрей дядь мӧд лун асывнас муніс. Дарьяӧс сійӧ колис Спиридон ордӧ.

— Мед сійӧ ӧні тіянын олыштас, — шуис вокыслы Митрей дядь. — Меным ӧні абу сыӧдз... А ӧні кежлӧ коля сылы сёйӧм вылӧ вит чӧлкӧвӧй. Мыйӧн лым усьыштас, локта Растёсӧ.

Тайӧторйыс — именнӧ, мый Митрей дядь колис гӧтырсӧ Растёсӧ, — вайӧдіс быдӧнӧс сомнениеӧ, а Андриан дед веськыда шуис:

— Мыйкӧ мудеритӧ Митрей... Прӧста эз коль Дарьяӧс тӧлӧдз.

Растёсса бабаяс дед моз жӧ шуалісны. Да, тӧдӧ мыйкӧ Митрей дядь, но оз висьтав и ставсӧ кӧсйӧ пӧръявны. Гӧтырсӧ ӧд войдӧр пыр аскӧдыс нулывліс.

Гожӧм коли ӧдйӧ, и воис зэра, кузь ар, кор Растёсӧ оз позь вӧлі ни подӧн мунны, ни вӧлӧн. Кор заводитіс кынмавны да уси первойя лым, бабаяс кутісны эльтны Дарьяӧс:

— Мый нӧ тэнӧ мужикыд вунӧдіс, Дарьюшка? Гуляйтны, тыдалӧ, кутіс... Промыселъяс вылад ӧд йӧзыд збойӧсь.

— Нинӧм, локтас, — увереннӧя вочавидзліс Дарья.

Пуксис вӧла туй, воис тӧв, а Митрей дядь быттьӧ ваӧ вӧйи. Спиридон броткис моньыс вылӧ.

— Вот ещӧ дармоедкаӧс ен сетіс... Мун аслад мужик дінӧ, Дарья, а вердны тэнӧ прӧста ме ог кут. Мед мужикыд вердас...

— А кытысь ме сійӧс корся? Некытчӧ ог мун...

Торъя нин ёна Дарьяӧс кесліс Степанида моньыс, коді укӧрайтіс сійӧс быд нянь кусӧкысь.

— Уна-ӧ нӧ деньга вит чӧлкӧвӧйыд? Чӧлкӧвӧйӧн тӧлысь оз во, артавны кӧ.

Дарья чӧв оліс и быдӧнысь гусьӧн бӧрдіс. Сійӧ веритіс, мый мужикыс локтас, но сьӧкыд вӧлі виччысьны. Помасис сійӧн, мый Дарья муніс овны Андриан ордӧ. Старик оліс Кузька внукыскӧд аслас керкаын да вӧлі рад, мый Дарья олыштас сы ордын; нывбаба мортыд и дӧмыштас, мый колӧ, и вурыштас, и сёянтортӧ пуас.

— Мый нӧ, сійӧ... — шуаліс старик. — Тӧран тай керкаас.

— Тэ вӧсна ӧд мучитчыны лоӧ, — норасис Дарья. — Не кӧ тэнад проклятӧй зарниыд, менӧ эськӧ мужик эз эновт Растёсӧ.

— Но, мый та йылысь сёрнитнысӧ... Эновт. Сійӧ кольӧма нин... Эз нин бур юрӧн менам сэки висьтавсьы.

Митрей дядь локтіс, кор сійӧс дзик нин дугдісны виччысьны. Тайӧ вӧлі рӧштвоысь неуна водзджык, медся кӧдзыд дырйиыс. Сійӧ эз ӧтнас во, а вайӧдіс сьӧрсьыс золотопромышленникъяслысь дзонь партия.

— Но, ӧні ті кутанныд менӧ аттьӧавны, — шуаліс Митрей дядь. — Вот кор дедлысь зарнисӧ лэптам, сӧмын тшын-бус кутас мунны.

Локтісны сразу нёль вӧла-доддьӧн. Сэні вӧлі главнӧй золотопромышленник, степеннӧй старик Иван Васильевич, вӧліны кык штейгер, вӧліны опытнӧй приискӧвӧй рабочӧйяс. Сиктыс ставнас гызис. Нинӧм на татшӧмыс эз лолывлы Растёсын.

Партия шойччис лун-мӧд, а сэсся Митрей дядь нуӧдіс найӧс разведка вылӧ. Сылӧн вӧлі пасъялӧма став местаяссӧ, кытысь сюрлывліны зарни «пасъясыс». Удж кутіс пуны. Кын мусӧ сывдісны кӧстеръясӧн, а пробаяс мыськалісны керкаын. Иван Васильевичлы вӧлі зэв нимкодь, сійӧ ошкис Митрей дядьӧс.

— Зарни настоящӧй, — шуаліс Иван Васильевич. — Позьны кутас уджсӧ тулыссянь заводитны...

— Таысь бурыс оз нин тӧр, Иван Васильевич. Ӧти кывйӧн, дедлӧн зарни! Старикыд эз прӧста сійӧс сэтшӧма гусьӧн видз...

Андриан вӧлі вывті ёна скӧрмӧма Митрей дядь лукавитӧм вылӧ да сӧмын чуньнас грӧзитіс сылы:

— Оз ло тэныд шуда олӧм, Митрей... Мыйла, лукавӧй, пӧръялін Андриан дедӧс? Вот кыдз тасасяс горшад дедлӧн зарниыд...


VI


Мӧд гожӧмнас Растёс лои тӧдны позьтӧмӧн. Тӧвнас Иван Васильевич вӧчис заявка выль прииск йылысь, а ыджыдлун кежлӧ локтісны нин горнӧй чиновникъяс приискӧвӧй площадь отводитӧм могысь... Приисклы сетісны ним «Дедлӧн прииск».

Сы вӧсна, мый гожӧмнас Растёсӧ оз позь вӧлі вӧлӧн веськавны, тӧвнас вӧлі вайӧма быдсяма припасъяссӧ, унапӧлӧс приискӧвӧй кӧлуй да сё ветымын кымын морта партия рабочӧйясӧс. Уджъяссӧ заводиттӧдз Смородинка дорӧ стрӧитісны приискӧвӧй контора, рабочӧйяслы казарма, а сэсся Смородинка юсӧ потшисны плотинаӧн, медым сувтӧдны сы увдорӧ будущӧй золотопромывальнӧй машина «бутара». Ёкмуніс сьӧлӧмыс пӧрысь Андриан дедлӧн, кор вӧрын кыліс черӧн керасьӧм шы.

«Ок, менам кывйӧй ставсьыс мыжа, — думайтіс старик. — Нинӧм эськӧ татшӧмыс эз вӧв, ме кӧ эг висьтав сэки весьшӧрӧ...»

Жаль вӧлі стариклы и нэмӧвӧйся вӧрыс, и растёсса шынитӧв олӧмыс, и аслас воддза спокойыс. Выль зарни промыселъясысь сійӧ нинӧм бурсӧ эз виччысь. Важногыс эськӧ бурджык вӧлі...

Митрей дядь получитіс сё ветымын чӧлкӧвӧй Иван Васильевичсянь да сы дінын ӧні вӧлі олӧ главнӧй сӧветник пыдди. Кодыр Иван Васильевич квартиранас оліс Спиридон ордын, сэки Митрей дядь век ошйысис вокыс водзын:

— Куралӧй деньгасӧ, муса вокӧй, да менӧ лёкӧн энӧ казьтылӧй. И квартираысь босьтанныд, и турунысь, и быдсяма кесъялӧмсьыс, а невестка Степанида Ляксевна аслас бабьей уджсьыс получайтӧ медся бура. Мый нин шуан Аннушкаӧс, да и сылы вичмылӧ, кор гривенник, кор и быдса кык гривенник. Со кутшӧм Митрей дядьыд!

Спиридон дядь вӧлі збыльысь дӧвӧлен да шуда. Сійӧ кураліс деньга быдторйысь да арталіс ас думнас, мыйта эськӧ сійӧ нажӧвитіс войдӧр, воддза вояснас, вузавліс кӧ эськӧ турун, пес, зӧр да мукӧдтор. Вӧлі артмӧ сэтшӧм убытка, мый Спиридон дядь сӧмын ружӧктывліс. Тайӧ думъясыс пемдӧдлісны Спиридонлы ставпӧлӧс долыдлунсӧ. Помилуйтӧй, нем чӧжыс дуракӧн оліс!

Зато Степанида вӧлі помтӧм шуда, чистӧ бабьей горшлунӧн тырӧма. Войдӧр сійӧ и синнас некутшӧм деньга эз аддзывлы, — кысь деньга нажӧвитны бабалы сиктын? — а сэні на, получайт быдсяма посниторйысь. Сійӧ и пӧжасис Иван Васильевичлы, и песласис, и вузавліс ставсӧ, мый сылӧн вӧлі бабьей овмӧсас, — йӧв, кольк, нӧк, вый, лук, картупель. Сэсся кутіс вузавлыны колана случай кежлӧ чукӧртӧм белиттӧм кыз дӧра, сера дӧра, — мӧда-мӧд вежмӧн ньӧбалісны рабочӧйяс. Весиг войяснас сылы этша сюрлі узьны: колӧ вӧлі дӧмны-вурны приискса рабочӧйяслы. Кажитчӧ, вӧлі кӧ эськӧ дас ки, и то эз тырмы. Мукӧд растёсса бабаяс сідзжӧ ки лэдзлытӧг мырсисны удж вылын.

— Висьталӧй меным пасибӧ, тьӧткаяс! — ошйысис Митрей дядь. — Вот ме тіянлы дедлысь кутшӧм зарни петкӧдлі...

— Сідз нин тэ понда енлы кевмам, Митрей Кондратьич. — Тэ абу мужик, а веськыда угодник миянлы, йӧй бабаяслы. Тэ кузя, позьӧ шуны, светсӧ аддзим. Олім дзик йӧйяс моз и весиг эгӧ тӧдлӧй, кутшӧм сэтшӧм деньга овлывлӧ вӧльнӧй светас...

— Сідз, сідз, донаясӧй... Ті нин старайтчыштӧй.

Митрей дядь быд лун вӧлі гажакодь, а сэн ещӧ быдӧн мӧда-мӧд вежмӧн гӧститӧдӧны, сӧмын ю. Кажитчӧ, кулӧм морт и сійӧ эськӧ эз вермы терпитны...

Сӧмын ӧтнас Андриан дед вӧлі недӧвӧлен, кӧть Митрей дядь и ёна тӧждысис сы вӧсна.

— Андриан дед, а ме тэнӧ приискӧвӧй контораӧ стӧрӧжӧ пукті, — шуаліс Митрей дядь. — Удж некутшӧм абу, да ещӧ дась сёян-юан. Куйлы бок вылад да получайт деньга... Караулит ассьыд зарнитӧ.

— Вот тэнад, Митрей, дум вылад пыр деньга да деньга, а сійӧтор тэ он гӧгӧрво, мый деньга дорад колӧ имеитны привычка. Буретш тэнад деньгаысь Растёсын и йӧймасны йӧзыс.

Тӧвнас и Андрианлы этшаник деньга вичмыліс. Сійӧ кыйліс порог увдоръясысь чери да вузавліс сійӧс. Иван Васильевич радейтӧ вӧлі свежӧй черитӧ, торйӧн нин кослун дырйи, да и мукӧдыс сідзжӧ — приискса расходчик, писарь, штейгеръяс.

Ыджыдлун бӧрын быдӧн кутісны зэв ёна виччысьны тувсовъя ытва, кор воссясны юяс, и сылӧ му. Мыйӧн шондӧдыштіс, Иван Васильевич муніс овны аслас контораӧ, а сыкӧд тшӧтш и мукӧд служащӧйяс ставныс. Рабочӧйяс овмӧдчисны казармаын. Спиридон дядь лыддис тайӧс аслыс веськыд убыткаӧн да ропкис рытӧдзыс. Нажӧвитчис ӧні ӧтнас Степанида, и Спиридон дядь завидуйтіс гӧтырыслы. Сійӧ некымынысь кутліс мырддьыны Степанидалысь деньгасӧ, но сійӧ заводитліс сэтшӧма шумитны да горзыны, мый Спиридон сідзи и эновтчывліс.

— Да тэ, тыдалӧ, дзикӧдз йӧймӧмыд, Степанида? — шензис сійӧ.

— Нинӧм ме эг йӧймы, а менсьым деньга тэ эн вӧрзьӧд. Муна вот контораӧ Иван Васильевичлы пӧжасьысь пыдди, — сы мында и аддзылан... тырмас менӧ нартитны тэныд. Вит чӧлкӧвӧй меным жалӧванье вӧзйӧ Иван Васильевичыд...

Иван Васильевич збыльысь корис Степанидаӧс ас дінас, но сійӧ эз мун, эз кӧсйы кисьтны ассьыс крестьянскӧй овмӧссӧ.

Терпениесьыс петӧм Спиридон кыкысь кымын заводитліс нӧйтны гӧтырсӧ, мый войдӧр некор эз вӧвлы, а Степанида пышйыліс норасьны Андриан дедлы.

— А тэ сылы сет деньгатӧ, — велӧдіс старик — вот и оз ло грекыд.

— Нинӧм вылӧ ог сет, — шуаліс Степанида. — Мыйла нӧ ме кута ассьым деньга сылы сетны? Сійӧ и сідз нин быд пельӧсын лукйысис, пыр корсьӧ менсьым деньга...

Настоящӧй удж заводитӧмыс нюжаліс сы вӧсна, мый Смородинка ёна туис да кырӧдіс плотинасӧ. Ковмис вӧчны выльысь, и рабочӧйяслы лои уджавны лун и вой. Плотинасӧ стрӧитісны Митрей дядь индалӧм серти, и Андриан радліс.

— Смородинка оз кӧсйы сетны ассьыс зарнисӧ, — висьталіс сійӧ. — Вот кутшӧма сійӧ туис да мӧдіс пуны...

Но плотина выльысь вӧчисны, и уджъяс заводитчисны. Ещӧ медбӧръя лым дырйиыс на вӧчлісны шурфъясӧн зарни россыплы подробнӧй разведкаяс, а сэсся вӧлі кульӧма верховниксӧ, мӧдногӧн кӧ пустӧй породаыслысь слӧйсӧ, коді артмӧма сёйысь да сідз шусяна шлихъясысь. Зарни пожъялан машина вӧлі сувтӧдӧма дзик плотина дорас, медым ваыс шлюзсьыс веськыда веськалас машинаас. Тайӧ сибирскӧй бутараыслӧн устройствоыс вӧлі зэв прӧстӧй. Машинаыслӧн главнӧй частьнас вӧлі зэв ыджыд кӧрт воронка, кодӧс вӧчӧма розьӧдлӧм котельнӧй кӧртысь. Сійӧс крепитӧма горизонтальнӧй аслыснога станок вылӧ да бергаліс кӧрт чӧрс вылын вӧлӧн бергӧдлӧмӧн. Тайӧ воронкаас кисьталӧны лыа, а вывсяньыс усьӧ ён ва струя. Бергӧдлӧмсьыс лыаыс пожъяссьыліс ваӧн и киссис пуысь вӧчӧм кузь шлюз вылӧ, кӧні сійӧс «воӧдлісны» луннас кыкысь шлихъяссӧ сулӧдӧмӧн, на пытшкысь зарнисӧ янсӧдӧмӧн. Кор вӧлі уджалӧ бутара, вӧлі кылӧ страшнӧй шум кӧрт воронкаын гырысь изъяс бергалӧмысь. Коннӧй приводӧн уджаліс Кузька, кодӧс Митрей дядь шуліс «главнокомандующӧйӧн».

«Но, главнокомандующӧй, заводит ассьыд музыкатӧ!» — быдпӧрйӧ горӧдліс Митрей дядь сы дінті мунігӧн.

Гырысь кӧзяйскӧй уджъяс кындзи, вӧлі восьталӧма и посньыдикъясӧс, сідз шусяна «старательскӧйясӧс». Смородинка вылысь зарни аддзӧм йылысь слава паськаліс нин, и старательяслӧн посни артельяс локталісны быд лун. Быд татшӧм артельлы сетлісны дас квадратнӧй сажень ыджда делянка, и, условие серти, став перйӧм зарнисӧ должен лоны сетӧма приискса кӧзяинлы, — дерт, шусьӧм дон вылӧ. Иван Васильевич назначитіс куим чӧлкӧвӧйӧн зӧлӧтникысь. Ачыс сійӧ сетліс казнаӧ став зарнисӧ нёль чӧлкӧвӧйӧн. Старательяс уджалісны вашгердъяс вылын и олісны балаганъясын да землянкаясын. Рытъяснас быд татшӧм балаган дорын ӧзъялісны бияс, кылісны сьылӧмъяс да гудӧкӧн ворсӧм. Приискса йӧз ассьыныс сьӧкыд уджсӧ переноситлісны вывті збодера. Шондіа гажа лунъясӧ прииск вӧлі зэв ыджыд табор кодь. Первойсӧ растёсса йӧз эз кужны уджавны, а сэсся старательяслысь велалісны да сідзжӧ заводитісны босьтавны делянкаяс. Весиг Спиридон решитіс видлыны шуд, кӧть сылӧн сэтысь, дӧсадаысь кындзи, нинӧм эз артмы. Сійӧ вежаліс быдӧнлы, кодлы зарниыс сюрліс унджык, и дугдывтӧг броткис, арталіс, мыйта терпитӧ убытка. Орчча артельыс кӧ нажӧвитліс куим чӧлкӧвӧй суткиӧн, а сійӧ сӧмын кык чӧлкӧвӧй да джын, то артмӧ чистӧй убытка дзонь пӧлтинник. Сыкӧд уджалысь Степанида да Аннушка сідзжӧ вӧліны недӧвӧленӧсь приискӧвӧй уджӧн, сы вӧсна мый лолывлі пачкайтчыны приискӧвӧй сёйӧн. Регыд Спиридон эновтіс ассьыс уджсӧ да пиняліс Митрей воксӧ:

— Тайӧ тэ менӧ ыззьӧдін босьтны делянкасӧ, Митрей... Чӧлкӧвӧй дас лои куш убыткаыс, а ставыс тэ вӧсна.

— Ладнӧ... Сідз кӧ нин артмис, ме тэныд отсала, муса вок, — висьталіс Митрей дядь. — Эм ӧтитор, сійӧ нин медся вернӧй...

— Но, висьтав?

— Кабак восьты... Сӧмын мужикъясыс прииск вылын кыксёысь унджык, сэсся артыштлы ассьыным растёссаяссӧ. Ачым ме думыштлі тайӧ делӧнас займитчывны, да Иван Васильевич метӧг коляс китӧм кодь. Сӧмын некодлы эн висьтав, мый ме тэнӧ велӧді, торъя нин — Иван Васильевичлы. Сёяс менӧ сійӧ ловъя вылысь... Оз радейтны кӧзяева, кор рабочӧйяс заводитӧны юны да тышкасьны...

Кык вежон мысти Растёсын воссис кабак. Тайӧ вӧлі сикт пуксьӧмсяньыс первойя кабак. Войдӧр гусьӧникӧн вузасьлывліс винаӧн озыр мужик Аким, а ӧні — дзонь кабак. Приискса йӧз сідзи и валитісны Спиридон ордӧ, а праздникъяснас кабак дорын вӧлі настоящӧй толкучка. Спиридон кутіс получайтны барыш, но всё-таки броткис вокыс вылӧ, мыйла сійӧс водзджык вокыс эз велӧд: мыйта прӧста кад воштӧма, а ӧд быд лун — сійӧ убытка.

Локтіс выль кабакӧ и Андриан дед, юис стӧкантыр вина да шуис:

— Вот та помысь, дзик тайӧ винасьыс, став грекыс и лои дед зарниӧн.


VII


Дедлӧн прииск вылын зарни перйӧм муніс бура, и первой гожӧмнас Иван Васильевич пожъяліс пуд куим кымын зарни. Зарниыс эськӧ лыа пытшкас вӧлі и этшаник, сӧмын доля комын гӧгӧр сё пуд лыаын, но бур сійӧ, мый россыпыс вӧлі рӧвнӧй, лыаыс эз вӧв зэв пыдын и ваыс лыасӧ мыськыны вӧлі ныр улын. Ставыс тайӧ имеитіс зэв важнӧй тӧдчанлун да зарни перйӧмсӧ вӧчис выгоднӧйӧн. Сы вӧсна Иван Васильевич колис весиг тӧвся перъянінъяссӧ, кӧні пожъялӧмыс муніс тӧвся шоныд корпусъясын шонтӧм ваӧн.

Кутшӧмкӧ ӧти во мысти Растёс лои тӧдны позьтӧмӧн. Стрӧитісны выль керкаяс, важ керкаясыс лоины выль вевтаӧсь; ньӧбалісны вӧвъяс; бабаяс кутісны тшапитчыны ситеч ковтаясӧн да резинӧвӧй калошиясӧн, а мужикъяс частӧджык да частӧджык волывлісны Спиридон ордӧ. Дженьыда кӧ шуны, ставыс мӧдіс выльногӧн, мыйысь сэтшӧма поліс Андриан дед. Правда, тӧв кежлас Растёс ёна лӧнис, но и овмӧдчиссӧ не важногыс. Быд вомысь сӧмын и кылан зарни йылысь сёрни. Асланыс крестьянскӧй уджыс киас эз пырлы. Вӧр куреньясын некод эз кӧсйы уджавны, а быдӧн виччысисны бара тулыслысь воӧм, кор воссяс прииск. Андриан дед сӧмын ӧтнас ружтіс важмоз, но сӧмын сідзи, мый кольччис тӧв кежлӧ караулитны приискӧвӧй контора. Сійӧ оліс прииск вылын и важмоз кыйис Порожнӧй юысь чери. Старик сӧмын юрнас качайтіс, кор видзӧдіс сы вылӧ, мый вӧчсьӧ Растёсын. Ӧтнас кабатчик Спиридон мый сулаліс! Дзикӧдз йӧймис мужикыд барышъяссьыс, и вӧтӧн, и вемӧсӧн аддзыліс сӧмын ассьыс деньгасӧ. Горшлуныс вайӧдіс сэтчӧдз, мый сійӧ кутіс сетавны винасӧ ас сиктсаясыслы долгӧн, гожся удж дырйи, дерт, аслыс гырысь процентъяс босьтны кӧсйӧмӧн. Ю, а бӧрыннас артмӧдчам...

Мӧд гожӧмнас уджалысьыс чукӧрмис куимсё мортӧдз, и зарнисӧ вӧлі перйӧма нин вит пуд. Торъя нин счастливитіс старательяслы. Морт вит растёсса мужикъяс пиысь пӧрины, мужикъяслӧн важнога арталӧм серти кӧ, богачьясӧ, ӧти гожӧмын нажӧвитісны неуна эзджык тысяча шайтӧн да. Та вылӧ видзӧдӧмӧн ставӧн уськӧдчисны корсьны шуд промыслӧвӧй удж помысь. Найӧс, кодъяс рӧзӧритчисны, эз артавлыны, а аддзылісны сӧмын озыръясӧс, да сӧмын на вылӧ ставныс индылісны.

Коймӧд гожӧмнас вӧлі перйӧма зарнисӧ сӧмын пуд мында. Россыпь помасис. Иван Васильевич решитіс, мый Растёсын сэсся вӧчны нинӧм, да дугӧдіс уджсӧ.

— Дедлысь став зарнисӧ перйим, — растёсса мужикъяскӧд прӧщайтчигӧн шутитіс сійӧ. — Ӧні корсьӧй бабушкалысь зарни...

Растёс ставнас дзугыльмис, а радліс сӧмын Андриан дед. Беда помасис, ставыс мунны кутас важног. Тадзи думайтіс Андриан дед, но тадзиксӧ эз ло. Дедлӧн прииск тупкыссис, Иван Васильевич муніс, рабочӧйяс ыльнитісны мукӧд местаясӧ, кодъяс йылысь вӧлі мунӧ нин слава. Уралын быд во кыськӧ да кыськӧ аддзӧны зарниӧн озыр выль местаяс, и промыслӧвӧй рабочӧйяс, кодъяс велалӧмаӧсь нин асланыс делӧӧ, брӧдитӧны местаысь местаӧ, корсьӧны ассьыныс шудсӧ. Растёссаяс пӧвстысь муніс морт дас вит Митрей дядькӧд. Сійӧ кӧсйысис налы муртса эз зарни гӧраяс. Мужикъяскӧд мунісны некымын нывбаба, кодъяслы вӧлі кажитчӧ гажа приискӧвӧй олӧмыс. Растёсӧ кольысьяс гажтӧмчисны, быттьӧ сьӧкыд пӧкмелля дырйи. Заводитісны корсьны зарни мукӧд местаясысь: эз жӧ ӧд сійӧ дзебсьы куш ӧти Смородинкаӧ! Главнӧй зачинщикъясӧн вӧліны озыр мужикъяс, — деньгакӧд тшӧтш налӧн кыптіс и азарт кокни нажӧтка вылӧ. Ручьевӧй гӧраӧс вӧлі кодйӧмаӧсь гӧгӧрыс, но зарни абу сюрӧма.

Медся нин шензьӧдана кутіс асьсӧ Спиридон. Сійӧ пыр на важмозыс вузасис аслас кабакын, кӧть воддза ньӧбасьысьясыслӧн и дукыс нин эз вӧв. Тайӧ помкаыс Спиридонлы эз мешайт пукавны кабакын аслас стойка сайын, скӧравны да артавны убыткаяс. Степанида гӧтырыс муніс сы дінысь нӧйтӧм вӧсна, Спиридон быдногыс пычкыліс сылысь деньга и нинӧм эз вермы босьтны. Ӧти гажа асывводзӧ Степанида муніс, эновтіс мужиксӧ. Челядь налӧн эз вӧвны, и сійӧс нинӧм эз кут гортас. Сёрнияс серти, Степанида оліс кӧнкӧ пӧжасянінын промыселъяс вылын, мый йылысь важӧн нин вӧлі думайтӧ.

— Кыдзи нӧ тайӧ тэ, Спиридон, ылалін гӧтырнад? — юавлывліс Андриан дед.

— А бес сыкӧд... Тырмас, вердӧма нин лои.

Спиридонлӧн горшлуныс воысь воӧ пыр содіс.

Кор, во нёль мысти, Растёсӧ бӧр локтіс Митрей дядь, висьӧмӧн да корысьӧн, Спиридон сійӧс эз лэдз ас дінас весиг син водзас.

— Кытысь локтін, сэтчӧ и мун, — шуис Спиридон. — Этша ӧмӧй дармоедъяс шляйтчӧны промыселъясті...

Митрей дядь овмӧдчис Андриан дедушка ордӧ. Сійӧ промыслӧвӧй уджъяс вылас кынтӧма коксӧ да ӧдва ветлӧдліс. Дарьяыс кӧнкӧ промыселъяс вылас кулӧма.

— Ок, Митрей, Митрей, шулі ме тэныд, — ропкис Андриан. — А шуны кӧ, мый сэсся казьтывны сійӧс: кольӧм делӧ. Пӧръялін тэ менӧ сэки дед зарниӧн... А ӧні наперво ов. Кытчӧ сэсся тэныд, коктӧм мортлы, воштысьны... Став Растёсным миян зарни вӧснаыд гӧльмис. Мужикъяс велалӧмаӧсь кокни удж помысь нянь сёйны да шляйтчӧны промыселысь промыселӧ, а гортӧ старикъяс да посни челядь колины. Вот делӧыд кутшӧм артмис...

Митрей дядь чӧв оліс.


Гижӧд
Дедлӧн зарни
Жанр: 
Оригинал гижысь: 
Д. Н. Мамин-Сибиряк
Пасйӧд: 

Комиӧдіс Подорова А. И.

lkejrlkelkrgner klrjnelknfrkl ekjnrjkenfrej

1