ЫШНЯСИС...

Ю шӧрын уяліс утка, — сылы лӧсьыд, нимкодь, некод оз мешайт. Берегсянь сы вылӧ видзӧдіс руч да думайтіс, кыдзи эськӧ ылӧдны сійӧс. Думайтіс-думайтіс да друг горӧдіс Уткалы:

— Эй, Утка, сьӧлӧмшӧр! Бура жӧ тэ уялан! Меным эськӧ тэ моз!..

— Видзӧд, мый ковмӧма сылы! Меысь бурджыкасӧ некод оз вермы уявны!..

— Молодеч! Ме аддза нин! А тэ брассӧн кужан варччыны?

— Ме?.. Сійӧ меным нинӧм оз сулав... Видзӧд, — и петкӧдліс, кыдзи варччӧ брассӧн.

Руч бара ошкыштіс Уткаӧс. Сэсся юаліс:

— А тэ сунласьны кужан?

— Ме? Да ме кӧть километр ва пытштіыс уя...

— Молодеч! А мӧдар берегсяньыс татчӧдз верман уйны?

— Дзик прӧста.

Утка суніс и недыр мысти вӧлі нин тайӧ берегас. Ручлы тайӧ вӧлі и колӧ. Сійӧ бура завтракайтіс да сӧмын нюмъяліс.

Ошйысьӧмыд некор бурӧдз эз вайӧдлы.