ОПОНЬ ДЯДЬЛӦН АЛМАЗ

Опонь дядь, ӧшинь стеклӧ менам жугалӧма. Гашкӧ, волан да вундыштан?

Опонь дядь пагыртліс юрсӧ да пинь пырыс сӧдзӧдіс:

— Позьӧ. Лӧсьӧд стӧкан вина, коркӧ пырала. Лун-мӧд мысти Опонь дядь, збыльысь сувтіс ӧшинь улӧ:

— Вина стӧкантӧ лӧсьӧдін?

— Ырӧш зэв чӧскыдӧс лӧсьӧді, Опонь дядь, лок пырав...

— Ырӧш?! — шензьӧмӧн лэптыліс лӧзов синъяссӧ Опонь дядь. Сэсся чушнитіс нырнас да мӧдӧдчис водзӧ.

— Опонь дядь! А ӧшиньсӧ?

Ме видзӧдлі пӧдушкаӧн тупкӧм ӧшинь вылӧ, крапки-сьӧлышті да котӧрӧн петі ывлаӧ.

— Опонь дядь, бергӧдчы, ме магазинӧ котӧртла! Опонь сувтіс, мӧвпалігтыр гыжйыштіс нырсӧ да тэрмасьтӧг мӧдіс довгыны мелань.

Куритчигкості стеклӧ вундалысьлӧн уджыс эштіс. Сэсся Опонь дядь пӧрӧдіс стӧкан вина, закуситыштіс сола тшакӧн, кодӧс бурджыка тшӧктіс нӧкъявны, чышкыштіс ки мышнас ус-тошсӧ да гаровтіс чигарка. Куритчӧм бӧрын гулькнитіс мӧд стӧкан, сэсся чеччис.

— Чипан Марья корліс пывсян ӧшиньсӧ стеклӧавны...

Ме аттьӧалі Опонь дядьӧс, колльӧдышті сійӧс порог дорӧдз, но Опонь бергӧдчис да скӧракодь видзӧдліс ме вылӧ. Ме ещӧ ӧтчыд аттьӧалі сійӧс.

— Но, мый нӧ? — чушнитіс нырнас Опонь дядь.

— Ставыс бур, Опонь дядь. Гашкӧ, курыштан коляссӧ? — инді сулея вылӧ.

— А сэсся?

— Мый сэсся?

— А доныс?

— Кутшӧм дон?

— «Кутшӧм дон?» — пузис Опонь дядь. — Ме тэныд весьшӧрӧ лун джынсӧ уджалі?

«Вот яндысьтӧм синмыд!» — шензьӧмӧн думышті ме, но кыски зептысь бумажник да сеті Опоньлы комын ур.

— Оз ло этша?

Опонь дядь босьтіс сьӧмсӧ, но чужӧмыс вӧлі зэв зумыш.

Пиньяс топӧдӧмӧн ме содті нӧшта кызь ур.

— Тырмас, — нурбыльтіс Опонь дядь.

Ме ышловзи: а унджык ӧшинь кӧ вӧлі жугалӧма?

Тайӧ жӧ рытнас воклы письмӧ гижи, мися, каникулъяс вылад локтігад вай меным карсьыд стеклорез.

Мӧд луннас кывсис, мый Опонь дядь быттьӧкӧ гажа юрнад алмазсӧ Чипан Марья ордын жугӧдӧма, муртса пӧ оз бӧрд.

Меным весиг лои нимкодь: сідз, мися, и колӧ горшасьӧмсьыд.

А вежон-мӧд мысти лыбис бушков, орчча керка вылысь нетшыштіс некымын тьӧс да, быттьӧ нарошнӧ, швачкис найӧс Опонь дядьлы ӧшиньясас.

Опонь дядь воис ме ордӧ.

— Кывлі, стеклорез пӧ вокыд вайӧма. Гашкӧ, сетлан?

— Тэ алмазтӧ некодлы эн сетлы. Ме тэныд ог жӧ сет.... Аски, гашкӧ, вевъяла кӧ, ачым пырала да вундышта стеклӧястӧ...

Мӧд луннас удж бӧрын пыри Опонь ордӧ.

— Кымынлаті жугалӧма? Витлаті? Сідз-сідз. Ветлы пол-литрала.

Опонь дядь мисьтӧма югнитіс лӧзов синъяснас, но пол-литра вайис.

Ме нюмъёвті:

— Закуска колӧ!..

Опонь кыв шутӧг пыраліс гӧбӧчӧ, петкӧдіс сола тшак.

— Картупель шыр, дай нӧктор оз мешайт пуктыштны, — индалі ме. — Кӧдзыд ырӧшыд кӧ эм, катышт кӧбрӧгсьыд, мыйкӧ горш кутіс косьмыны...

Нырнас пуджигтыр Опонь дядь лӧсьӧдіс-ваяліс ставсӧ, нинӧм эз шу.

Ме перйи ӧшинь рамаяс да заводиті дзижйӧдлыны-вундавны стеклӧ.

Удж помасьӧм бӧрын юышті кӧдзыд ырӧш, сэсся бергӧдчи Опонь дядьлань:

— Винасӧ ме гортын пывсьӧм бӧрын юа, а ӧні вай мынтысь.

Опонь дядь улӧс вылысь кыпӧдчыштӧмӧн паськӧдіс вомсӧ, кӧсйис, тыдалӧ, ёрччыштны, но сӧмын сутшиктіс.

— Мынтысь, мынтысь! Тэнад донъяс серти кӧ артавны — буретш вит шайт колӧ, — кӧдзыда шуи ме.

Опонь дядь мыкталігтырйи горӧдіс:

— Яндысь, Петрӧван!

Ме вӧчи скӧр чужӧм, лэпті линейкаӧс:

— Мынтысь, а то ӧшиньястӧ бӧр жугла!

Опонь дядь тэрыба шавксьӧдіс пытшкӧс жырйӧ да петкӧдіс сьӧм.

— Но вот, сідз, — сьӧмсӧ зептӧ сюйигмоз малышті ме ускӧс да веськӧдчи ӧдзӧслань. Опонь дядь пукаліс коньӧр кодь, быттьӧ сійӧс нем жалиттӧг нӧйтӧмаӧсь увъя беддьӧн.

— Оз кажитчы? — юалі ме порог дорсянь. — А йӧзыслы тэнад уджыд кажитчӧ? Кыткӧ мыйкӧ легӧдыштан да сэтшӧм дон кульыштан!

Опонь керка ӧшинь увті мунігӧн ме сувтовкери. Матыстчи да торкӧдчыны дзиръя ӧшиняс. Опонь дядь восьтіс ӧшиньсӧ, мыччис юрсӧ. Чужӧмыс кельдӧдӧма. Вомыс калькмунӧма. Шуны нинӧм оз сяммы. Ме кыски зептысь вит шайтсӧ, веськӧді кусыньтӧма, лэптылі да видзӧдлі лэччысь шонді водзын. Сэсся мичаника пукті ӧшинь вылас.

Опонь дядьлӧн синъясыс ещӧ нин паськалісны. Бандзибас сӧмын вир сер чеччыштіс.

— Босьт, Опонасей, — скӧрлунӧс кутӧмӧн шуи ме. — Ӧшиньтӧ тупкы. Вомтӧ и. Йӧз шог вылад нажӧвитчӧмыд мен абу кивыв.