ПУРСЯН — ГУРАНӦ УСЯН

Мунӧ туй кузя Мегӧ. Вуруныс вылысас гынмӧма. Матыстчис няйт гӧптын куйлысь Порсь дінӧ да юаліс:

— Тэ, Полюкӧй, госа мышкӧй, гашкӧ, кынман? Ньӧб менсьым вурунӧс.

— Колантор, — рукӧстіс Порсь да мӧдарӧ бергӧдчис.

Матыстчис Мегӧ Кӧза дінӧ да юаліс:

— Кытчӧ, Кӧзукӧй, сюра юрӧй, мунан?

— Ни сэтчӧ, ни татчӧ, — дышиника вочавидзис Кӧза да кытчӧкӧ шавксьӧдіс. Паныдасис Мегӧлы Петук.

— Кысянь нин, Петукӧй, локтан?

— Ни сэсянь, ни тасянь, — сералыштіс Мегӧӧс неригмоз Петук. Котӧртӧ Пон, мыйкӧ пурӧ да юрнас тракйӧдлӧ.

— Кодӧс нин, Понйӧй, пуран?

— Ни сійӧс, ни тайӧс! — равӧстіс Пон да кутіс мунны бӧрӧн, сэсся неуна бокӧн.

— Кыдз нӧ мунан? — оз кольччы Мегӧ.

— Ни сідз, ни тадз, ни этадз, — скӧра вочавидзис Пон да бӧрӧн, а сэсся и бокӧн муніс.

Дивуйтчыштіс Мегӧ да мӧвпыштіс: «Гашкӧ, и меным сідз жӧ мӧдӧдчыны». Видліс да и артмис. Кутіс мунны бӧрӧн да гызь уси джуджыд гуранӧ.

— Ма-ма! — горзӧ Мегӧ.

Горзӧм вылӧ локтіс Порсь.

— Коді нӧ тані? Кытчӧ нӧ пырин?

— Коді — ёді. Пыри ни картаӧ, ни йӧрӧ. Тані ыркыд, лок, колӧкӧ, татчӧ.

Чеччыштіс Порсь гуранӧ, кутіс лукйысьны.

Локтіс Кӧза.

— Мый тані вӧчанныд?

— Ни сійӧс, ни тайӧс, — вочавидзис водзӧсӧн Мегӧ.

— А ме сійӧс и тайӧс, — рукӧстіс Порсь.

— Ме тшӧтш тіян дінӧ...

Жбыркнитіс гуран дорӧ Петук.

— Ко-ко-коді сэні?

— Ми: Мегӧ, Порсь да Кӧза. Лок татчӧ, гажаджык лоӧ.

Петук чеччыштіс Кӧзалы сюр вылас. Локтіс Пон.

— Тяв-тяв! Мый нӧ тані вӧчанныд?

— Мыйкӧ-выйкӧ, — шыасисны гуранысь.

— Ме тшӧтш кӧсъя.

И сійӧ гуранын жӧ лои. Гуранысь некод петны эз вермы. Кутісны корны отсӧг.

— Ка-ра-улл, — горзӧ Петук.

— Рук-рук, — руксӧ Порсь.

— Ма-ма, — баксӧ Мегӧ.

— Вав-ва, — увтӧ Пон.

— Ме-ме, — мексӧ Кӧза.

Кылісны тайӧс кӧинъяс да и шуӧны:

— Буракӧ, миянӧс гӧститны корӧны.

Котӧртісны. Збыль, гуранын коді сӧмын абу.

Пудъясисны, кодлы кодӧс сёйны. Кодлы пон пуд вылӧ шеді, и шуӧ:

— Ті меным быдӧн лов джын сетӧй, а ме тіянлы понсӧ ставнас сета.

— Но! Кутшӧм тэ сюсь! Ми тэд быдӧн порсь джын, кӧза джын, петук джын, а тэ миянлы дзонь пон, а понйыд ӧд ӧти, а абу вит. Но и но! Ёна жӧ тэ мудер!

— Энӧ зялькйӧй пиньнаныд! Тіянлы став чӧскыд яйыс, а меным пон яй. Пудъясям выльысь.

— Выльысь? Огӧ кӧсйӧй. Сёй пон яй, — горӧдіс Кӧин, кодлы пуд вылас уси порсь яй.

Мукӧдыс сідзжӧ заводитісны горзыны да эргыны. Сэсся пурсьыны кутісны да гуранӧ жӧ усисны.

Вунӧдісны зыкныслӧн помка йылысь. А та кості сюсьмӧм зверьяс на вывті чеччалісны вылӧ. А кӧинъяс пурсисны-пурсисны, ӧта-мӧдсӧ сёйисны, весиг некодлы ни кок, ни гыж эз коль.