ТӦДТӦМ ГОРТ
«Пывсьӧм бӧрас нин гӧгӧрвои,
Мый ме бара на гортӧ вои».
(А. Ванеев. «Гортса пывсян».)
Сиктыс тӧдтӧм. А быттьӧ и тӧдса...
Кытысь аддзылі татшӧмсӧ мӧдсӧ?
Тайӧ уличті быттьӧ нин мунлі,
Сӧмын быдлаын вӧвлан, дай вунлӧ.
Коді паныд оз лок: «Альберт, чолӧм!»
Менӧ тӧдӧны, сыысь мен долыд.
Сідзкӧ, прӧстӧ ог шусьы поэтӧн —
Тӧдлӧм понйыс кӧ лапсӧ мен сетӧ.
Паныд мужик со, киас — кык корӧсь,
Менӧ пывсьыны аскӧдыс корӧ.
Пырны али не пырны — ог артась,
Кывлі, пывсигӧн бурджык стих артмас
Жарыс пельясӧс чишкаліс — сотіс,
Но, а мужикыд ещӧ на содтіс...
Пывсьӧм бӧрас нин гӧгӧрвои,
Мый ме бара на гортӧ вои.