ЛОМАВ, ЛОМАВ!


Войбыд бушуйтчис дурмӧм тӧв: шувгис, лимзаліс-бӧрдіс да нетшкис пӧрысь коз вылысь кольӧм вося кольяссӧ.

Тайӧ козйыс красуйтчис-быдмис вӧр дорын, вӧлі мукӧдъясысь ичӧтджык, паськыд лапъяса да сукджык увъяса. Митрук дедлӧн чомйыс тайӧ коз улас быттьӧкӧ пась пӧла улын: шоныд, лӧсьыд, пыр кос. Кӧть кутшӧма кисьтас-зэрас, да лёзь ӧшйӧм увъяс дзикӧдз кӧтасясны, а дедлӧн позйӧ ваыс оз веськав: чомсӧ вевттьӧма сюмӧдӧн.

Со и талун кӧшысь моз кисьтіс-зэрис, небесаын йиркакыліс-гымаліс, а Митрук куйліс аслас чомйын паччӧрын моз.

Югдандорыс кымӧръяс разалісны, да сӧмын рытыввылын ӧшалісны кымынкӧ кымӧр пласт. Раммӧм тӧв мыйкӧ вашкӧдіс пӧрысь козлы, быттьӧ каитчис дурмӧм вывсьыс козйӧс сэтшӧма шатлӧдлӧмысь. Мыйкӧ воча шуаліс и пӧрысь коз, буракӧ, норасис аслас судьба вылӧ.

Кодкӧ, гашкӧ, и оз гӧгӧрво тӧвлысь да пӧрысь пуяслысь вашкӧдчӧмсӧ, а Митрук дедлы сійӧ гӧгӧрвоана. Ӧд кымын гожӧм нин старик коллялӧ тані! Сыкӧд частӧ варовитӧны таръяс, сылы быд асыв сьылӧны кайяс. Сыкӧд быд вой синмасьӧ сюзь. Стариклы асывводзьясӧ барабанӧн моз кос пу йылын торкӧдчӧ сизь. Мый и сёрнитны. Быдӧн тӧдӧны тані Митрук дедӧс. Весиг ёж волысьӧ сыкӧд.

Став тайӧторъяс йывсьыс и думайтіс дед чомйын нитш перина вылын куйлігӧн. Чеччыны эз тэрмась: войсӧ узис омӧля. А омӧля узис сы вӧсна, мый лёк поводдя дырйиыд коскыс висис, кӧть эськӧ йӧз водзын Митрук тшапитчӧ на, юрсӧ вылын кутӧ. Ок, вояс, вояс! Мыйсӧ бара ті энӧ вайлӧй йӧзыслы миян нэмын. Сизимдас арӧсӧдз олӧмыд — абу ма панялӧм. Сӧмын сӧнйӧра крестьянин та мында арӧснас вермӧ уджавны.

Ывлаын кыліс пуӧ торкӧдӧм. Старик вӧрзьӧдчис местасьыс.

— Садьмӧма нин, ерӧмаканьыд! — нюммуніс дед да чеччис вольпасьысь, заводитіс кӧмасьны. Дерт, Митрук важӧн нин эськӧ чеччис, но нарошнӧ виччысис, кор локтас сизьыс. А сизь нырнас клёнӧдіс и клёнӧдіс, вӧрсӧ гажӧдіс.

Старик лэптіс пырӧйысь кыӧм ӧдзӧс вевтсӧ да петіс чомйысь. Паныд ылькнитіс шонді югӧр, ёрис синъяссӧ. Митрук кималасӧн корсис лабич, пуксис. Шондіыс быттьӧкӧ пӧжӧм корӧсьӧн малыштіс куш юрсӧ, югӧръяс йиджисны гӧрд дӧрӧмас да ной гачас, на пыр шонтісны вӧйӧм морӧссӧ да ёсьмӧм пидзӧсъяссӧ.

Долыд, гажа. Пукавны эськӧ тадзи, шонтысьны, нюшкыны табак, но Митруклы колӧ кытшовтны ассьыс овмӧссӧ, тӧдмавны, ставыс-ӧ лючки-ладнӧ, эз-ӧ мыйкӧ путкыляв-пӧрлӧдлы войнас лёк тӧлыс.

Старик койышталіс чужӧмас сюмӧд мыссян дозйысь ва, кӧмасис да муніс мазіяс карӧ, кыдзи сійӧ шуис пасекасӧ.

Мачуркаяс радӧн-радӧн сулалісны паськыд кушинын, артмӧдісны ичӧтик кар. Сэні вӧлі нёль улича. Быд уличалӧн аслас ним: Кипряжник, Кӧчвӧняин, Ключьюр, Сьӧлавидз. Тадзи найӧс шуис Митруклӧн внукыс, Минька.

Митрук ылысянь на казяліс, мый тӧв мыр вильшасьӧма-дурӧма ӧти уличаын.

— Ок тэ, ерӧмакань, — аслас бокъясӧ шлопӧдіс мазі видзысь. — Пукалан, тоштӧ косьтан, а, вӧлӧмкӧ, тӧлыс мачуркасӧ пӧрӧдӧма! — И босьтчис мачуркаяссӧ лӧсьӧдавны сідзи, кыдзи найӧ сулалісны тӧвзьытӧдзыс да зэртӧдзыс.

Тайӧ удж саяс и суис старикӧс пажын кад. Позис эськӧ и сёйыштны, но внукыс век на абу. Л ӧтнаслӧн кынӧмыс оз сюмав.

Миня рытнас на муніс гортас лукла да кушманла. Тайӧ сёянторйыс Митруклы — медбур вӧлӧга. Ыстас, дерт, старукаыс тшӧтш и колькъяс, и рыська пирӧгъяс, и шаньгаяс, но старик медводз перъяс пестерсьыс кушман. Перъяс, вуштас тертукаӧн, сорлалас маӧн и няньӧн тюпкас-сёяс. Чӧсмасьӧ стряпнянас да Миняӧс велӧдӧ:

— Ме моз сёй, ерӧмакань, — сэки сё во олан.

А Миня сералӧ:

— Маыс и кушмантӧгыс чӧскыд. Ме лучшӧ ӧтнассӧ масӧ сёя.

— Сійӧ, дерт, сідзи, — сӧглашайтчӧ старик, — да кушмантӧгыс абуджык спорӧсьта. Кушманыс сійӧ... Вот босьтам кӧрт. Дор сэтысь чер — ныж артмас. А содтышт кӧртас углярод...

— Углерод, дед. Бара эн сідзи шу.

— Но, мед и углерод... Не то эсійӧ... кыдз сійӧ, ерӧмакань...

— Хром, — аддзӧ Миня колана кывсӧ, кодӧс не ӧтчыдысь нин кывліс дедсяньыс.

— Содтасны сэтчӧ хром — бритва артмӧ. Сідзи жӧ и кушманыс. Мортыдлы сійӧ углерод пыдди. Костӧ ёнмӧдӧ, яйтӧ сукмӧдӧ. Ме моз сёй — сё во олан и кушык-кашык он вӧч.

— Кушманыс абу чӧскыд, дед, — бара шуис Миня.

— Мый тэ нинӧм абусӧ сӧран, — шензьӧ Митрук дед. — Ма сорнас весиг сісь пу ньылыштан, да он тӧдлы!

Старик виччысис-виччысис внуксӧ, но сійӧ эз лок, и муніс куртны.

Омӧль быдмис таво туруныс, гежӧд да ляпкыд, но Митруклӧн куим пинь кост нин чукӧрмис. Пуктыны ещӧ сы мында жӧ, и Серукныс тӧвсӧ вуджас. Мазі видзысь таво эз кӧсйы турун пуктыны, но старукаыслы эз лысьт паныд мунны. Сыкӧд уна он сёрнит. Сьӧкыд характера нывбаба. Ог, шуӧ, мӧс рӧдсӧ бырӧдӧй, и — ставыс. Повтӧгыд пӧ ме весиг ӧти восӧ ог ов. А юав тэ сылысь, уна-ӧ и йӧвсӧ сёйлӧ. Стӧкан йӧв кӧ луннас юас — бур нин. Ӧстальнӧйсӧ ставсӧ внук-внучкаясыслы новлӧ, рыська пирӧгъясӧн сикт джынсӧ гӧститӧдӧ. Дзикӧдз вельмис. Ныв дырйиыс рамсьыс-рам вӧлі, лишнӧй кыв эз шулы, а петіс верӧс сайӧ — кузь пиня пила кодь лоис, и нырсӧ коколюкаӧн он судзӧд. Не ӧтчыд нин верӧсыслы юрсиас кутчысьліс. Дерт, помкаыс та вылӧ вӧвлі: мазі видзысь частӧ гӧститӧдліс бабаясӧс маӧн. И, дерт... Но, кыдзи нӧ он нетшышт вотӧс тусьсӧ, кор сійӧ ачыс вомад вӧзйысьӧ? Вӧвліны грекъяс. Митрук ачыс висьтасьліс... Но юрсиыс ӧмӧй мыжа? Кӧнкӧ, та вӧсна и кушмис юрыс. Вот, тошсӧ эз нетшкыв, да ӧнӧдз сійӧ зу кодь сук.

Да, характер... А мӧд кодьыс, веськыда кӧ шуны, Митруклы оз жӧ и ков. Кутшӧм нӧ сійӧ кӧзяйка, кодлӧн вомас ва кынмӧма. Абу кӧ асныралысь гӧтырыд, сійӧ дзик дуб нянь кодь. Семьяад гӧтырыд, другӧ, мазі матка кодь. Сы гӧгӧр и мазі позйыс чукӧрмӧ.

Старик аскӧдыс сёрнитігмоз лёддзаліс ытшкӧм турунсӧ да чукӧртіс зорӧд бокас. Локтас Миня, кутас талявны зорӧдсӧ, а Митрук лэпталас турунсӧ.

Луныс вӧлі мича, зарни шонді ӧшаліс юр весьтын, и Митрук тӧдіс, мый зэр оз торк сылысь уджсӧ. А сідзкӧ позьӧ и шойччыштны.

Старик пуксис чирйысян турун вылӧ, бокӧ чӧвтіс гын шляпасӧ. Воск рӧма юрыс югъяліс стеклӧ моз да вӧлі ва. Митрук перйис чышъян, чышкаліс юр вывсьыс ньылӧмсӧ. Сэсся шлочнитіс-восьтіс табак дозсӧ, чепӧльнас перйис сэтысь нюшкан табак, йӧткыштіс ныр розьясас да лӧсьӧдчис чӧскыда несйыны, но эз удит: кыліс горӧдӧм шы.

— Минька, кылӧ, локтіс, — шуис старик. — Пажнайтны ковмас.

Кӧтіа кока Миня быйкнитіс чом дорсянь да мыйкӧ горзіс, а мый — старик эз велав.

— Со ӧд, горзӧ, быттьӧ вошӧма, — дивитіс внуксӧ дед.

— Морт, мися, кулӧма, морт, — висьталіс детинка, кор кашкигтыр воис зорӧд дорас. Дзодзувлӧн кодь лэчыд синъясас тӧдчис повзьӧм.

— Кутшӧм морт, кӧні? — том морт моз чеччис старик. — Прамӧя висьтав, эн сяргы.

— Этані, Турпан лог дорас. Пу улӧ веськалӧма.

— Ок, ерӧмакань, кыдзи нӧ сідзи? — чуймис Митрук. — Ускӧттьӧ!

Детинка тэрмӧдліс дедсӧ, кыскис сійӧс киӧдыс, и старик зіля мӧдӧдчис логлань, весиг вунӧдіс босьтны шляпасӧ. Мунісны туйтӧг, веськыда Мыръяс пӧвстті. Водзвыланыс катласисны кык вуджӧр — сыв да аршын. Миня кӧсӧя видзӧдліс катласьысь вуджӧръяс вылас да виччысис, мед не тальччыны на вылӧ. Ускӧттьӧыс, гашкӧ, сійӧ и эм, вуджӧрыс. Дугдывтӧг тэкӧд ветлӧдлӧ. Сійӧс и видзӧд, мед оз кутчысь тэ дінӧ. Бур ещӧ, мый луннас тыдалӧ, а вот войнас...

Митрук думайтіс ускӧттьӧ йывсьыс жӧ. Сӧмын мӧд ногӧн. Сійӧс, ускӧттьӧсӧ, ордйыны позьӧ, бура кӧ видзӧдны да кывзысьны, мый вӧчсьӧ водзад и бӧрад.

— Кӧні? — юаліс дед.

— Чегӧм пусӧ аддзан? Сы улын.

Старик видзӧдліс йывтӧм ньыв пу вылӧ, и ставыс лои гӧгӧрвоана. Морт, вӧлӧмкӧ, мунӧ пу дортіыс, тӧв ныр нӧбӧдӧма сісь пулысь йывсӧ, чегӧма да шыбитӧма улӧ, дойдӧма мунысьсӧ. Сэки кӧ эськӧ локтісны татчӧ, гашкӧ, и мездісны мортсӧ смерть налькйысь. А ӧні нинӧм нин он вӧч. Сӧмын, гашкӧ, юӧртан гортас, медым дзебасны.

Но морт лолаліс на, и бледӧдӧм паръясыс мыйкӧ тяпкӧдісны. Гашкӧ, сійӧ кӧсйис чукӧстны мамсӧ либӧ, гӧтыра кӧ, шыӧдчыны гӧтыр дінас, висьтавны, медым бура быдтіс челядьсӧ?

Деда-внука шыбитісны бокӧ пу йывсӧ. Видзтор вылын, кытысь старик неважӧн на ытшкис турунсӧ, куйліс дженьыдик плаща да кузь гӧленя сапӧга тӧдтӧм мужик. Коді сійӧ? Пастук, нефтеразведчик, вотчысь? Кӧть коді эз вӧв, а морт. Колӧ мырддьыны сійӧс смерть киысь.

— Видзӧд, дед, компас... — шуис Миня.

Но дед эз кывзы сійӧс.

— Ватор да ма вай... Да ӧдйӧджык!

Митрук сувтіс пидзӧс вылас, лэптіс мортлысь шапкатӧм юрсӧ. Юрсиыс кормӧма, ва. Кымӧс дорас чунь кузя еджыд визь — рана. Чегӧм увнас кульыштӧма кучиксӧ, да юрчашкаыс тыдалӧ.

«Со сійӧ», — старик аддзис вирӧсь увсӧ. Ранаыс косьмӧма нин, но Митрук век жӧ кӧрталіс сійӧс аслас чышъянӧн.

Кашкысь Миня вайис ма туис да ва доз. Тайӧ туиссӧ мазі видзысь тыртіс май тӧлысьӧ чукӧртӧм манас да ӧнӧдз эз восьтыв. Лекарство вылӧ да меддона гӧстьяслы гӧснеч вылӧ видзис.

Старик тіралан кинас ва дозйӧ содтіс ма, дозсӧ сетіс Манялы:

— Кисьт вомас. Да сӧмын эн пӧдты.

Садьтӧм морт быттьӧ кыліс тайӧ кывъяссӧ да ачыс восьтіс вомсӧ. Юис пывсян бӧрын моз горша, но, мыйта кӧть эз виччысьны деда-внука, эз шыась. И синъяссӧ эз восьты,

— Врачӧс колӧ вайӧдны, — вашкӧдіс Миня.

Митрук чӧв оліс, думайтіс. Врачӧс... Кысь ӧні тэ сійӧс вайӧдан? Медматыс сиктӧдзыс дас верст, а районӧдз нёль сы мында. Подӧн мунны — войыс суас. Мортыс сэк кості вермас кувны. Кӧть нин мед председательыс легкӧвӧй машинанас локтіс. Кӧсйысис ӧд талун, но...

— Энлы, машина локтӧ, — чошкӧдчис Миня. — Кылан, дед?

Турган лог сайын збыльысь кыліс кутшӧмкӧ шум. Жургӧмыс быд здук содіс. Деда-внука радлісны, но регыд бӧр шогӧ усины. Гӧгӧрвоисны, мый тайӧ самолёт, коді нинӧмӧн оз отсав налы.

— Ок, ерӧмакань, — кинас ӧвтыштіс дед. — Котӧртлы, Минька, Карин мысӧ. Гашкӧ, лесникыс турун пуктӧ на. Корлы вӧвнас. А абу кӧ сэні — сиктас котӧрт, бригадирлы висьтав, мед машина ыстас.

Минька ньӧв моз тӧвзис логас.

А енэжӧд шлывгис вертолёт. Лэбис сійӧ уліті, ньӧжйӧ, быттьӧкӧ кодӧскӧ корсис вӧрсьыс.

Вертолёт, дед, вертолёт! — лог сайсянь дедыслы горзіс Миня. — Пӧжарник! Ӧвтчышт, дед, сійӧ пуксяс!

Лок бӧр, — детинкаӧс корис старик. Кор Миня бӧр вуджис логсӧ, сетіс сылы вылісьыс пӧрччӧм дӧрӧмсӧ.

Ӧвтчы, гашкӧ, казялас.

Но вертолёт сяргис-лэбис водзӧ. Лётчик эз казяв уліысь мортъясӧс. Деда-внука бара шогӧ усины.

— Пӧжарник сійӧ, шуан? — чӧв олыштӧм бӧрын юаліс старик. — Пӧжарник... А нолы, котӧртлы чомъяс, босьт истӧг да... ӧзты зорӧдсӧ.

Детинка эз верит аслас пельяслы.

— Мы-ый? — юаліс сійӧ.

Дед зымкнитіс кокнас, скӧрысь горӧдіс:

— Но, кодлы шуӧны! Кыкнанладорсяньыс ӧзты!

Вертолёт воши нин син водзысь, кор вывлань пуркнитіс сьӧд тшын, а сэсся ыпмуні гӧрд би, шымыртіс зорӧдсӧ да енэжлань нюжӧдчисны сывйысь кузьджык бикывъяс. Нырӧ ӧвтіс сотчӧм турун дук. Митрук босьтіс дӧрӧмсӧ, муніс ыпъялысь зорӧдлань. Мунігмозыс серам сорӧн шуаліс:

— Бергӧдчан, ерӧмакань, бергӧдчан! Тэныд оз позь не бергӧдчыны. Должностьыд тэнад сэтшӧм — пӧжарник. Сотчы, турунӧй, ломав, ломав!

И збыльысь. Митрук муртса воис зорӧд дорӧ, а вертолёт бӧр нин мыччысис. Старик босьтіс куран, куран юрӧ пысаліс дӧрӧмсӧ да дзик флагӧн моз кутіс ӧвтны сійӧн юр весьтас.

Вертолёт лэччис улӧджык, кытшовтіс зорӧд весьтті да пуксис Турпан лог дорӧ. Старик да детинка котӧртісны лётчиклы паныд.

— Коді ӧзтіс? — билань мунігмоз скӧра юаліс лётчик.

Морт доймӧма, — шуис Митрук. — Кулан выйын нин.

Лётчик сувтіс. Миня шуис:

— Операция колӧ вӧчны...

Лётчик меліджыка нин видзӧдліс Миня вылӧ, дӧрӧмтӧм старик вылӧ, коді пельпом вылас знамя моз кутіс курансӧ, да юаліс:

— Кӧні сійӧ?

— Со сэні, — кинас индіс детинка. — А туруныс, дядя лётчик, асланым. Некод сы вӧсна оз вид. — Минька шога видзӧдіс дедыс вылӧ, кодлы, дерт, сюрыштас Маля бабсянь.

Доймӧм морт век на сідзи куйліс гатшӧн да тшӧкыда лолаліс. Чужӧмыс сылӧн вӧлі блед, чышъяныс кодь жӧ, син горувъясыс польтчӧмаӧсь, лӧзӧдӧмаӧсь, дзик покойниклӧн кодьӧсь.

— Нолтӧ, нуамӧй! — командуйтіс лётчик да лэптіс мортсӧ киняувъястіыс. Деда-внука лэптісны кокъяссӧ. Садьтӧм морт сьӧкыда ружтыштіс, да муртса вӧрзьыштісны синкымъясыс. Кабинаысь петіс мӧд лётчик да отсаліс пыртны вертолётӧ доймӧм мортсӧ. Ӧдзӧс пӧдлассис, и ыджыд сярган-пропеллерыс заводитіс сынны, куравны пӧсь сынӧдсӧ.

Деда-внука вешйисны бокӧ. Вертолёт кыпӧдчис да юрсигусь моз исковтіс вӧр сайӧ.

Старик прамӧй дыр видзӧдіс сылань, кытчӧ лэбис вертолётыс, да сы бӧрын нин юаліс:

— Минька, кушмансӧ вайин?

— Эта кузьтаӧс вайи, — кияссӧ паськӧдіс детинка.

— Но, сідзкӧ, ужнайтны кутам, — шуис Митрук да малыштіс внукыслысь быгалӧм руд юрсисӧ. — Ок, ерӧмакань...


Гижӧд
Ломав, ломав!
Жанр: 
Оригинал гижысь: 
Климов Василий
Оригинал ним: 
Ӧграв, ӧграв!

lkejrlkelkrgner klrjnelknfrkl ekjnrjkenfrej

1