ТШАКЪЯСЛӦН ЗЫК


Дорвыв час чӧж дугдывтӧг зэрис. Кӧтасисны муяс да сёнъяс, югдісны пуяслӧн коръяс, быттьӧ пывсянӧ ветлісны. Сэсся кытыськӧ воис вына тӧв, чуш-чаш вӧчис кымӧръясӧс, вӧтліс найӧс парма весьтысь. Вочасӧн бӧр воссис енэжыс. Да и шондіыс лышкыдджыка шонтіс. Гашкӧ, ошйысис парма-ягъяслы, юяслы да тыяслы аслас мичлунӧн.

Зэра шоныд лунъястӧ радейтӧны тшакъяс. Мӧд лунас жӧ му пытшкысь кыпӧдісны ассьыныс юрнысӧ еджыд дона гобъяс. Шапкаясныс налӧн мичаӧсь, быттьӧ кӧнтусь выйӧн мавтӧмаӧсь да пачӧ сюйлӧмаӧсь жаритны. Гобъяс аддзисны ӧта-мӧдсӧ, кутісны радлыны.

— Видза оланныд, вокъяс!

— Видза оланныд, чойяс!

— Аттьӧ шоныд зэрлы, отсаліс миянлы ӧдйӧджык быдмыны, а то му пытшкад лёка пемыд да гажтӧм. Вӧльнӧй светсӧ кӧть ӧні аддзылам, вӧр дукнас лолыштам.

Друг кодкӧ гобъяс пиысь горӧдіс:

— Видзӧдлӧй, видзӧдлӧй, кодкӧ со бара мусӧ вӧрӧдӧ! — Эз на удитны тшакъяс бергӧдны юрнысӧ, а пӧль тош кодь небыд яла пытшкысь кыпӧдчис гӧрд гоб. Пыркнитіс юр вывсьыс лыасӧ, улӧдз копыртчыліс банйӧм юра гобъяслы :

— Примитӧй и менӧ асланыд семьяӧ. Аддзад, кутшӧм ме ичӧтик. Быдмышта да тіян кодь жӧ кыз кока лоа. Но кыдз, примитанныд?

— Примитам, примитам! — ӧтпырйӧ горӧдісны еджыд гобъяс да сюся кутісны видзӧдны выль тӧдса вылӧ.

— Ой, кутшӧм тані лӧсьыд! Шондіыс синмӧс ёрӧ, абу му пытшкад кодь олӧмыд. И лэбачьяс гажӧдӧны миянӧс, весиг йӧктыны позьӧ, — радліс гӧрд юра тшак.

Мӧд луннас, кор ывлаыс муртса заводитіс югдыны, садьмисны тшакъяс да кутісны шензьыны ас выланыс.

— Но и но, со кыдзи ме быдми ӧти войӧ, — ошйысис медся ыджыд еджыд гоб.

— И ме...

— И ме быдми да ёнми. Видзӧдлӧй кӧть, — чилзіс пу бокӧ саймовтчӧм тшак.

Друг гӧрд гоб бергӧдчыліс мышкас и аддзис ещӧ куим тшакӧс, кодъяс тӧрыт тані эз на тыдавны.

— Кодъяс нӧ ті да кытысь татчӧ усинныд? — юаліс гӧрд гоб аслас суседъяслысь.

— Ме ягса путник. А орччӧн сулалысьясыслӧн нимыс уртшак.

— А менӧ шуӧны рыжик-пыжикӧн, — кыліс вӧсньыдик гӧлӧс.

— Веськалім ми татчӧ сідзи жӧ, кыдзи и ті.

— А миянӧс ӧмӧй энӧ тӧдӧй, со кымынӧн сярвидзам чукӧрӧн? — кутісны норасьны масленикъяс.

Виж гоб, коді садьмис узянінысь медбӧрын, тільыштіс синъяссӧ да очсалігтырйи равӧстіс:

— Мый нӧ сэтшӧма ызганныд, узьны онӧ лэдзӧй! Чукӧста кӧ яг пасьталаыс быдмысь ассьым став рӧдвужӧс, ставнытӧ вӧтласны татысь.

— Эн выщитчы, виж гоб, — вомаліс сійӧс еджыд гоб. — Тэныд кӧ тані дзескыд, верман мӧдлаӧ мунны. Миянлы и тэтӧг гажа. Зэв на ӧд тэнад доныд ичӧт.

Виж гоб зымнитіс кокнас, эз кӧсйы сетчыны. Тӧдіс, пикӧ кӧ воштасны сійӧс еджыд гобъяс, отсӧг вылӧ чукӧстас ассьыс чой-воксӧ.

— Зэв тай вылын ныръясыд. Ме и ачым мича. Быд вотчысь на менӧ аслас кӧрзинаӧ пуктас. Майбыр, жаритны и пуны шогма.

— Серамнымӧс петкӧдлін, виж гоб дядь. Ми медся мича да дона тшакъясыс, — эз сетчыны банйӧм юра еджыд гобъяс. — Быд пызан вылын ми меддона гӧсьтъяс. Ылі муясӧ весиг миянӧс нуӧны.

Сэсся сёрниӧ сюйсис ичӧтик рыжик:

— И ми, рыжикъяс, зэв чӧскыдӧсь, нинӧмӧн абу лёкджыкӧсь ельдӧгъясысь. Сідз ӧд, чойяс?

— Сідз, сідз! — гӧгӧрбоксянь кутісны горзыны рыжик котыр. — Ми кӧть посниӧсь, а донаӧсь.

Тшакъяслысь зычитӧмсӧ кыліс гут кулан тшак да тшӧтш окота лои ошйысьыштны аслас мичлунӧн.

— Нолтӧ, видзӧдлӧй, тшакъяс, эм абу кодкӧ меысь мичаыс, — еджыд чутъяса гӧрд шапкасӧ вывлань лэптыліс гут кулан тшак. — Коді медся ылӧдз тыдалӧ? Бара жӧ ме. Тіянӧс, коньӧръясӧс, шоныд лунъясӧ гагъяс сёйӧны, а ме дорӧ некод оз лысьт матыстчыны. Ме гутъясӧс и гагъясӧс ачым верма здукӧн вины.

Скӧрмис гӧрд гоб, чорыд кыв шуис ошйысьысьлы:

— Мича и ылӧдз тыдалан тэ, гут кулан тшак. Тайӧ збыль. Сӧмын некодлы он ков. Вотчысьяс тэнӧ чужъялӧны мачӧс моз. Сідзкӧ, некытчӧ туйтӧм. Ме со тэ кодь жӧ банйӧм юра, а быд мортлы шогма. Мунан кӧ миян дорысь, бурджык лоӧ.

— Некытчӧ ог мун: ме тані кӧзяиныс.

— О-о-о... Кыдзи ышнясьны мӧдіс, — вомалісны выщитчысьӧс уртшакъяс. Со буретш вотчысьяс локтӧны татчӧ. Видзӧдлам, кодӧс медся водз пуктасны кӧрзинаас.

Гут кулан тшак повзис, саймовтчис пу сайӧ, мед некод оз аддзы сійӧс. Ылӧдз тыдалысь гӧрд юр вылас пуктіс пипу кор.

Тшакъяс дінӧ матыстчисны кык детина. Кианыс кыкнанныслӧн кӧрзинаяс. Ичӧтджык тушаа детина аддзис гӧрд гоб да котӧрӧн уськӧдчис сы дінӧ.

— Шура, ме со бара гӧрд гоб аддзи! Ой, кутшӧм мича, — и пуктіс тшаксӧ кӧрзинаас.

— А меным еджыд гоб сюри. Со и мӧд дзебсьӧма. Лок татчӧ, колӧкӧ, ещӧ на аддзам, — корис ёртсӧ ас дінас ыджыдджык арлыда детина. Дыр найӧ зунясисны-корсисны дона гобъясӧс.

— И менӧ босьтӧй, — шыасис детинкаяс дорӧ рыжик-пыжик. — Шура бергӧдчыліс гӧлӧс шыӧ и дзик пыр копыртчис.

Виж гоб шогӧ уси, мый детинкаяс сійӧс вермасны не босьтны. Но весьшӧрӧ майшасьӧма. Босьтісны и сійӧс. И уртшак кӧрзинаӧ веськалі.

Детинаяс кӧсйисны нин водзӧ мунны, но Шуралы син улас уси пу бокын дрӧжжитысь гут кулан тшак. Босьтіс тшаксӧ вӧсни кокӧдыс да лыйис сійӧн другыслы мышкас. Ошйысьысь гут кулан тшакысь колины сӧмын торпыригъяс.

А еджыд, гӧрд да виж гобъясӧс, масленикъясӧс, рыжикъясӧс, уртшакъясӧс, путникъясӧс детинаяс радпырысь нуисны гортас. Бура и чӧсмасисны чӧскыд тшакъясӧн, кодӧс пуисны да жаритісны, мукӧдсӧ солалісны. Сӧмын дуль петмӧныс ошйысьысь гут кулан тшак ӧтнас коли туплясьны яг шӧрын.


Гижӧд
Тшакъяслӧн зык
Жанр: 

lkejrlkelkrgner klrjnelknfrkl ekjnrjkenfrej

1