СЬӦД ТЫ ВЫЛЫН


Унаысь кевмысис Миша, медым Олег босьтіс сійӧс аскӧдыс вӧрӧ. Дырӧн вокыслӧн небзис жӧ сьӧлӧмыс.

— Мудзан кӧ, он кут норасьны?

— Ог-ог-ог... — сьӧд сэтӧр тусь кодь синъясыс долыда ворсӧдчисны кӧкъямыс арӧса Мишалӧн.

Кык вок лунтыр ветлӧдлісны вӧрын, чегъялісны пач чышкыны ньыв лыс, вундалісны рос вӧчны ньӧр. Мамыс, дерт, таысь ошкыны кутас.

Миша важӧн мудзис, но терпитіс, норасьны эз лысьт. Олег дӧзмас — некор оз босьт аскӧдыс. А вӧрын сэтшӧм гажа. Мыйсӧ сӧмын эз аддзывны: кывзісны сьӧлалысь чипсӧмсӧ, видзӧдісны, кыдзи тар кокаліс кыдз гаръяс. Дыр любуйтчисны сьӧд сизь вылӧ.

Лун шӧр бӧрын пуксисны шойччыны. Нуръясьыштісны. Кутшӧм чӧскыдӧн кажитчис рудзӧг нянь да кӧдзыд картупель.

Бӧрсӧ найӧ мӧдӧдчисны Сьӧд ты дорті. Паськыд ты пӧшти ставнас нин кынмӧма, дзебсьӧма йи улӧ. Сӧмын шӧрыс ичӧтика восьса, сэтысь пуркӧдӧ-кайӧ тшын кодь ру. Йиыс шыльыд да югыд.

Миша лӧсьӧдчис исковтны, но вокыс эз лэдз: «Омӧль на йиыс, вӧйны верман». Ты пӧлӧн чурвидзисны гырысь вутшъяс. Ӧти татшӧм вутш дорысь чеччыштіс еджыд кӧч да заводитіс пышйыны ты вомӧн.

— Кӧч! Кӧч!

— Чур, ме аддзи! — горзіс Миша.

Кузь пель челядьысь сэтшӧма повзис да веськыда тӧвзис йӧрданлань.

— Вӧян! Бергӧдчы! — шапканас мыйлакӧ шенасис Олег. Но гӧгӧрвоас ӧмӧй кӧчильӧй мортыдлысь кывъястӧ.

И друг лои виччысьтӧмтор: повзьӧм кӧч казяліс восьсаинсӧ, но ӧддзӧдчӧм йывсьыс эз вермы сувтны шыльыд йи вылын да шливкнитіс йӧрданлань. Кыліс мисьтӧма горӧдӧм, и кӧч бузгысис кӧдзыд ваӧ.

Вокъяс котралісны берег пӧлӧн, позис кӧ, уськӧдчисны эськӧ вӧйысьлы отсӧг вылӧ.

— Вӧйи-и-и... — юрас кутчысис Миша.

А кӧч, йияссӧ чегъялігтырйи, парсасис-пессис, мырсис кайны ваысь, но эз вермы. Дыр мысти нин сылы удайтчис кыпӧдчыны йи вылӧ.

Кӧчильӧй важӧн нин саяліс-воши, а детинкаяс пыр на сулалісны ӧти местаын.


Гижӧд
Сьӧд ты вылын
Жанр: 

lkejrlkelkrgner klrjnelknfrkl ekjnrjkenfrej

1